Одного разу, прекрасним сонячним ранком, я прокинулася в гарному настрої з думками про майбутнє побачення з моїм другом Михайлом.
Зустрічалися ми з ним вже більше півроку, і з кожним днем мої почуття до нього ставали все міцнішими. Мені навіть здавалося, що справа йде до весілля.
Ми домовилися зустрітися вранці о 10 годині. Я поснідала і почала збиратися. Зробила собі гарний макіяж і наділа свій улюблений літній костюм. Залишалося тільки дочекатися дзвінка від Мишка.
Але час минав, а дзвінка все не було. Я вже почала хвилюватися, що ж могло таке статися, що він не дзвонив мені. Стрілки на годиннику безжально йшли вперед …
З’явилося якесь недобре передчуття. І я вирішила подзвонити йому сама. Він не відповів. Серце забилось в тривозі. Але думати про погане не хотілося.
Через півгодини я знову набрала його номер. Через кілька гудків Михайло все-таки відповів, але наша розмова була зовсім не про те, про що я хотіла почути.
Він сказав, що ми більше не можемо бути разом, у нього є цивільна дружина і дитина. Я заплакала, не хотіла вірити в його слова, благала сказати, що все це неправда.
Але Мишко все підтвердив і сказав, що як і раніше добре до мене ставиться, але не може обманювати мене і повертається до родини. На цьому наша розмова був закінчена.
Я ще довго не могла прийти до тями після почутого, не знаходила собі місця від його підлості. Час минав і він більше не давав про себе знати.
Через кілька днів після цього, мені зателефонувала подруга і запропонувала зустрітися, прогулятися з друзями, відпочити.
Мені дуже не хотілося куди-небудь йти, а тим більше зустрічатися з кимось. Але подруга була так наполеглива, що я вирішила вийти розвіятися.
Ми зустрілися з нею на Центральній площі міста. Вона прийшла зі своїми друзями, яких я раніше не знала. Ми познайомилися, вирішили піти в кафе.
Серед її друзів були дві дівчини і один хлопець, його звали Дмитро. Він був в парі з однією з дівчат, але справжніх стосунків я між ними не помітила.
Зате звернула увагу, як небайдуже він дивився на мене, хоча особисто мені він зовні зовсім не сподобався. У кафе ми весело проводили час. Потім практично до самого ранку гуляли по місту.
Але думки як і раніше були зайняті Михайлом. Коли всі почали розходитися додому, ми обмінялися номерами телефонів.
На наступний день пролунав дзвінок з невідомого номера. Я, не думаючи ні про що, відповіла. Це був Діма. І знову ж таки наша розмова була не про те, про що я думала спочатку.
Він зізнався, що я йому дуже сподобалася, запропонував зустрітися, пізнати один одного ближче. М’яко сказати, я просто перебувала в подиві. Адже він мені не так вже й сподобався, та й ні про які нові стосунки я поки і думати не могла. Я обіцяла йому подумати.
Подзвонила нашій спільній подрузі поцікавитися про нього. Вона охарактеризувала його більш ніж позитивно. І я вирішила випробувати свою долю, дати шанс новим стосункам.
Так, ми почали зустрічатися з Дмитром і пізнавати один одного все ближче. На мій подив, я почала забувати про Мішу. А Діма здався мені дуже цікавим, чуйним і надійним.
Я почала закохуватися в нього. І все думала про те, як же я не хотіла йти в той день на прогулянку, ще не знаючи про те, який подарунок піднесе мені там доля – подарунок на все моє життя.
Через рік наших зустрічей ми одружилися. Зараз ми щасливі в шлюбі вже 10 років, і у нас двоє прекрасних дітей. А про Михайла я навіть не згадую.
На закінчення хочеться сказати, що не варто зациклюватися на одних і тих же стосунках, потрібно вміти відпускати людину, і давати собі шанс на нові міцні справжні стосунки.
