Мені було 17 років, коли я познайомилася з Сергієм. Він був старший за мене на 10 років і дуже красиво залицявся. Через якийсь час, я зрозуміла, що закохана до безтями. На мої 18 років він мені зробив пропозицію. Все як годиться, з обручкою, квітами і красивими словами. Я погодилася, але весілля вирішили відсвяткувати через 8 місяців.
Скажу відразу, що батьки мої були від нього не в захваті. І зараз, з висоти моїх років, я розумію чому. Але вони, як мудрі люди не напружували мене своєю думкою. Він був страшенно ревнивий і постійно псував мені нерви. Міг закотити скандал, якщо я розмовляла з кимось з чоловіків. Скандали весь час закінчувалися моїми сльозами.
У коледжі, де я вчилася, у мене була жіноча група, тому мої поїздки на навчання проходили спокійно. Але, потім я вступила до інституту. Самі знаєте, інститут – нове коло спілкування, знайомств, цікавих заходів. І Сергію це все не подобалося. З кожним днем він все різкіше і різкіше висловлювався про моє відвідування ВУЗу, був категорично проти моєї участі у проектах у позанавчальний час, а потім і взагалі почав заявляти, що не розуміє навіщо мені інститут, адже «жінці треба дітей народжувати, і про сім’ю піклуватися, а не мозок тренувати».
Ми подали заяву, за місяць, як годиться. Але пишного весілля ми не хотіли. Було вирішено тихо розписатися і повідомити про це батькам, запросивши їх на святкову вечерю.
Цей місяць став для мене просто нестерпним. Він діставав мене своїми ревнощами, і на правах майбутнього чоловіка намагався заборонити мені спілкуватися з друзями. Я пручалася, звичайно, але потім зрозуміла, що перестала спілкуватися з тими, хто мені був близький і дорогий, тому що кожна наша зустріч провокувала скандал з Сергієм. А скандалів і сварок я не хотіла.
За два тижні до весілля я зрозуміла, що поставивши штамп в паспорті я не знайду щастя, не дивлячись на те, що я кохала цю людину, а навпаки, втрачу друзів, близьких, не зможу завершити освіту, а відповідно, і побудувати кар’єру. Я прийняла рішення розлучитися. Це було дуже важко, так як до людини я була прив’язана і любила його.
Я розлучилася. Але він постійно дзвонив, приїжджав, умовляв мене повернутися. Я твердо стояла на своєму, хоч це було важко. Зараз я розумію, що зробила правильний вибір, тим більше, через якийсь час, я дізналася, що з його боку були зради, і що відразу, після нашого розставання він почав жити з дівчиною, його співробітницею.
На завершення хочу сказати, що якщо чоловік обмежує вас і пригнічує – біжіть від нього стрімголов. Нічого хорошого вам ці відносини не принесуть.
Фото ілюстративне з вільних джерел
