Познайомилися ми не в житті, а як зараз модно в інтернеті. І навіть не в популярних соцмережах. а на якомусь абсолютно безглуздому сайті, куди я зайшла, коли вже сходила з розуму від самотності.
Негарний сайт, на якому немов сонце серед ночі сяяло його фото. Зайшла помилуватися, років мені вже чимало, за 40 … Подивилась, та й вийшла. Лайк поставила звичайно. Своє фото ставити не стала. Вибрала привабливу дівчину з картинок в інтернеті і встановила її собі на аватар. За зображенні видно, що фото не моє, ну знаєте таке оброблене графікою.
На наступний день, вранці, включила комп’ютер і мені прийшло повідомлення з сайту, про те що мій профіль дивилися. Теж поставили лайк. Крім цього, отримала і повідомлення від того самого хлопця. Зі звичайним «Привіт».
Привіталася у відповідь, без особливих емоцій. Який сенс переживати, якщо він молодший за мене майже на 30 років. Увечері знову отримала відповідь і знову і далі … Я навіть подумати не могла що здатна закохатися знову.
Ввічливий, розумний, красивий. У нього навіть гроші є. Постійно говорить про те, що втомився від сучасних дівчат, я натякала йому, що значно старше за віком. Мене тягне до комп’ютера, нервую коли я бачу, що він в онлайні.
Не дивлячись на те що він благає мене надіслати йому справжнє своє фото, я не зроблю цього. Буду просто мріяти і насолоджуватися відчуттям, яке зараз живе в моєму серці. Нехай ще один раз, в мені спалахне, ця чарівна пожежа емоцій. Ми ніколи не зустрінемося, я так вирішила і так буде краще. Іншого виходу з цієї ситуації я просто не бачу. А ви як вважаєте?
Фото ілюстративне спеціально для Особлива
