Ми з Микитою зустрічалися зі школи. Потім він відслужив. А я його чекала, як якась полонянка. Зайвий раз з дому не виходила, щоб не давати приводу для пліток сусідам. Дочекалася. Він сказав, що спочатку треба знайти роботу, а потім ми одружимося.
Ми разом переїхали в місто з райцентру. А через півроку, коли він вже стабільно працював, він заговорив про іпотеку. А я не дурна, я розумію, що якщо іпотека оформляється до вступу в шлюб, то при розлученні квартиру не ділять. Максимум, в ній дозволять жити нашим дітям, і мені, але мені в ній частки все одно не буде.
– Давай спочатку одружимося. Я хочу, щоб квартира була нашою спільною. Ми ж будемо однією сім’єю. Я не збираюся з тобою розлучатися.
– Ні, я так вирішив. Спочатку іпотека. Зате нам буде, куди зайти після весілля. Це буде наш будинок. Я не думаю про розлучення. Просто так буде краще.
А я ж розумію: його мама так налаштувала. Вона мене ніколи не любила. Його родина не багата, але мати якусь суму на перший внесок зібрала. А я – сміття просто в її очах. Батька не знала, мама живе погано, в селі, виховує одна ще двох моїх зведених сестер. Санітаркою працює в медпункті. І Микита у неї єдиний синок, вона його тільки не облизує.
Мене це його рішення образило. Я хочу заміж, але не так. Я хочу бути господинею в своєму будинку. А він заздалегідь думає про розлучення? Чи мене вважає аферисткою? Та не потрібна мені його квартира. Але якщо він мені настільки не довіряє, навіщо взагалі одружується?
Все це я йому висловила. Посварилися. Я зібрала дрібнички і з’їхала в гуртожиток. Кімнатку я собі зможу оплатити сама. Я працюю. Утриманкою ніколи не була, я з 14 років підробляю, матері допомагаю в усьому.
Я вважаю, це його мати нас розлучила. Вона вічно будувала підступи, а тепер намовила. А він у мене перший і єдиний. Коханий. Я б з ним так не вчинила. Що це за родина, якщо на таких умовах? Принижувати себе я теж не дам. Не знаю, чим все закінчиться. Вчора він приходив. Я не впустила. Горда. Погодьтеся, він перегнув?
Фото ілюстративне з вільних джерел
