Святкуємо всі дні народження однієї і тією ж, що склалася за довгі роки, дружною компанією. І ось святкуємо черговий день народження, на цей раз Наташкин. В гості прийшли всі, за винятком душі компанії Сергія з дружиною Оленою.
Я запитала Наташу, чому Олена з Сергієм не прийшли, що трапилося? І розповідає мені Наташка ось що: Запросила гостей, а сама і думаю, от якщо прийде Лєнка з чоловіком, то скільки бутербродів з ікрою робити? Якби прийшла без нього, то зрозуміло, скільки людина, то стільки і бутербродів. Ікру то я купую справжню, не підробку, що ж пил в очі пускати, гуляти, так гуляти!
А якщо Лєнкин чоловік прийде, Сергійко, так він один і погуляє. Вічно голодний, за столом сидить – очима тільки і стріляє по салатниці, як би чого ще з’їсти, і знай, все підкладає собі, так підкладає, не встигаєш підносити. Їсть так, як ніби його вдома не годують. А йде коли, то з собою обов’язково на доріжку покласти просить. Одні розтрати!
Минулого разу прийшов і цілих три бутерброда з’їв! Я-то ладно, а Галі з Людою не вистачило, довелося виправдовуватися, олів’є їх умаслювати, так теж витрати. Адже як раніше було, скільки гостей запрошуєш, стільки бутербродів і робиш. І всі знали, що зайвого ні-ні! А ці прийдуть, подарунків надарував, а порахуєш і плакати хочеться, не окупилося нічого. Хоч би з подарунків цінники знімали, а то подарують на гривню, а з’їдять на сто. А бутерброди їдять, аж за щоками тріщить.
Що робити? І не покликати не можна, друзі як-не-як, а покличеш потім шкодувати будеш. Ось кожен раз так! Поки готувала, все думала, як би натякнути Лєнкі щодо чоловіка заздалегідь. І придумала! Подзвонила і кажу: «Лєн, ти з Сергійком прийдеш?» Відповідає: «Так, каже, з ним». Я помовчала хвилинку, набралася хоробрості і кажу: «Лєн, ти вже вибач, але перед виходом його погодувати можеш? А то він у тебе їсть як кінь і чомусь тільки у мене».
Лєнка помовчала трохи в трубку і кинула. Образилася значить, але нічого, вона відходить швидко. Але в призначений час не прийшла, шкода, звичайно, але нічого потім помиримося. Не вперше. Зате бутерброди ціліші будуть, і всі гості будуть задоволені.
Послухала я все, промовчала, звичайно, але про себе подумала, це що ж з людиною статися мало, що вона бутерброд пошкодувала, адже ми до неї не їсти приходимо, а поспілкуватися, адже це, на мою думку, найцінніше. І краще щоб було більше друзів, ніж якихось бутербродів, нехай навіть і з червоною ікрою.
А ви що скажете стосовно цієї ситуації?
Фото ілюстративне з вільних джерел
