У мене зі школи була подруга, однокласниця. Ми живемо в сусідніх будинках, часто заскакували одна до одної в гості. А історія така.
Я дуже мріяла мати бенгальську кішку – закохана в цю породу вже багато років. Але кошенята дуже дорогі і звичайно, мої батьки не могли собі такого дозволити. Але на моє 18-річчя я отримала великий сюрприз – кішечку цієї породи в подарунок! Виявилося, мама домовилася з родичами, всі скинулися і разом здійснили мою мрію.
Кішечка з розплідника, з чудовим родоводом – в подальшому її потомство високо буде цінуватися. Я була дуже щаслива. Грала зі своєю Леді (так її назвала), вчила її чого треба. Коли заходила подруга, ми разом веселилися з спритним кошеням.
Я вчуся в художньому коледжі і часто малювала свою кішечку, адже вона така яскрава і красива! І ось через 1,5 місяці вона зникла! З квартири, коли і як – ніхто не бачив. Я була в розпачі. Шукали всюди, оголошення розклеювали – вирішили, що з балкона впала, може хтось бачив або підібрав.
З подругою якось віддалилися, вона перестала мене запрошувати до себе додому. А ще через деякий час на одному з сайтів я побачила фото своєї Леді, виставленої на продаж. Я її одразу впізнала, адже багато разів малювала візерунки з її шубки. І продавець – моя подруга. Тепер вже колишня.
Це вона вкрала кошеня, вирішила так заробити собі на новий смартфон. Вона проміняла мене і нашу дружбу на якийсь там телефон. Моя Леді повернулася додому, а ця подруга дістає мене вмовляннями пробачити її.
А я не хочу її пробачати і бачити її взагалі не хочу. Викреслити з життя і забути хочу.
Фото ілюстративне спеціально для Особлива
