Мені важко на душі через те, що не хочу бути зі своїм чоловіком і хочу одночасно.
Ми одружені 7 років, він гарний батько та найкращий син для своїх батьків.
Все почалося зі слів свекрухи, що він надто багато часу надає мені уваги. На її думку, це не правильно. Та й невістка я не правильна, не потураю їй у всьому.
І його мама втручається у все. Одним словом я їй не подобаюся. Щодня вона думає, що я погана невістка.
Погана я тому, що наймала няню на допомогу, поки вчилася у магістратурі, мама моя «втручається» подарунками дітям і занадто часто бере участь у моєму житті.
За словами свекрухи, бачитися з матір’ю після шлюбу можна тільки 3 -4 рази на рік, а телефонувати один раз.
А мій чоловік підтримує її у всьому. А ще я після роботи повинна йти до неї додому і прибиратись, їй ніколи, у неї бізнес, вона втомлюється.
Допоможи від неї ніякої, та й не треба, впораюся сама. Я відмовилася, у мене на свій будинок не завжди вистачає часу.
Вона заробляє разів 3 більше ніж ми з чоловіком разом узяті.
Спершу я думала, може вони реально праві і намагалася якось зрозуміти їх мислення і помінятися. Але не змогла.
Потім я пішла до спеціаліста, бо вже не могла дихати. Почала читати спеціальну літературу. Я хотіла розібратися у собі.
Розібралася на свою голову. Підсумок, мій чоловік дитина, яка не виросла. А я жінка з вираженим почуттям матері.
Тож ми і зійшлися, у мене зіграв материнський інстинкт. Двох матерів у житті дитини не може бути.
Чоловік веде себе як примхливу дитину, все потребує більшої уваги, більшої ласки, підпорядкування, щоб я робила все, як він хоче. А мені він нічого не дає.
Навіть у відпустку не можемо поїхати, бо батьки його вже 2 рік без відпустки, працюють на добробут сім’ї (під час наших відпусток треба їм допомагати).
Говорять, якщо хочеш, щоб дитина не вередувала, домовся, попроси щось натомість.
Я вирішила попросити допомоги хоча б один раз на тиждень зранку збирати дитину до садка. А він мені каже:
«поки з матір’ю не налагодиш стосунки, у тебе немає права про щось просити». Запитала його, якщо він мене не любить, чи не поважає моєї думки, я не ідеальна те, що він зі мною робить?
А сьогодні він мені повідомив: «Мені все одно, що хочеш те й роби, я буду займатися кар’єрою».
Йому все одно на мене. Чесно мені все одно на нього. Він на розлучення не подасть, бо дитина не в змозі брати відповідальність за руйнування шлюбу на себе.
А я не хочу йому потурати. І десь в глибині душі я його ще люблю
Будь-яке використання матеріалів (у тому числі фотографій)– суворо заборонено.
