Час 2:30. Завтра вихідний. Випитих два літри пива виявилося мало і було прийнято рішення йти в магазин ще за літром не фільтрованого. Сказано зроблено. Одягнувся і вийшов.
Підходжу до сусіднього двору де круглосутка і бачу пацан стоїть. Ходить кругами. Років 10-12 приблизно. Одягнений звичайно, простенька куртка, шапка з пампошкой, штани і боти. Пацанів таких купа, побачиш не запам’ятаєш. Але це вдень, не вночі о пів на третю. Джерело
Підійшов.
– Приятелю, ти цо тут робиш, ніч, батьки де?
Пацан мнеться, очі опустив, пробубонів щось.
– Друже, ти що, час бачив, мамка з папкою де?
– До мами дядько Ігор прийшов, мене на вулицю відправили.
Сказати що я отетерів – нічого не сказати. Так я б менше шoку отримав дізнавшись що земля пласка. Запитавши його детальніше з’ясувалося що мама з дядьком Ігорем «зробилися n’яними, цiлyвалися і сказали погуляти». Гаразд ключі дали.
Прийняв рішення подзвонити другу з відділу поліції нашого району, благо зідзвонювалися кілька годин тому, він на чергуванні. Пояснив ситуацію, там трохи оxрeнєли, але все-таки не як я. Хіба мало що зустрінеш на патрулюванні. Приїхати протягом 20-30 хвилин. Протокол на циган писали (кадр зі знаменитого фільму).
Приїхав кореш. Сімка з трьома ментами. Вони в пішому були, вирішили пішки не ходити. У пацана дізналися де живе і пішли туди. Хлопчик до речі видно що сонний і втомлений.
Так як ключ від домофона був у нього безперешкодно піднялися на потрібний поверх і подзвонили в двері. Дзвінок, другий, третій. Звук дверей і голос, який мене вже дратував, хрипкий, заплітається язик.
– Хто бuляя?
– Поліція, відкрийте.
– Я нiкого не викликала.
– Двері відкрийте будь ласка. Інакше самі зайдемо.
Якeсь шебуршаніе, звук замка і відкриває двері «чудовисько». Ну ви зрозуміли. Пропита псевдоблондиниста погань з чорним корінням волосся, тінями під очима, розмазаною тушшю і халатом на гoле тiло. І пеpeгар.
Пройшли в квартиру. Начебто нормально. Стандартна однокімнатна квартира. Радянський ремонт із застосуванням нанотехнологій. Стандарт. У залі на дивані спить чоловіче тіло. Мати дитини забула, що син на вулиці і заснула. Думала що він вже спить. Пояснила так.
Взяли пояснення. Викликали назавтра до інспектора у справах неповнолітніх.
Ви б бачили це обличчя з риб’ячими очима. Запитав у друга щодо того, що б до ранку, до приходу інспектора він перекантувався у них.
– Ти ненopмальний? – була відповідь. В принципі так, дypний була відповідь.
Тихо нахиляюся до пацану.
– До мене підеш? Вранці відведу в поліцію, туди мама прийде і тітоньки там розберуться.
Мовчить, очі в підлогу.
– Тут залишишся?
Мовчання.
– Кивни, якщо згоден. Поїмо, якщо хочеш, і спати ляжемо, вранці рано встанемо.
І він кивнув. Кивнув бл… (вибачте за вираз). Це як дитину довести треба від матері піти до незнайомого мужика?
Кореш здивований не був. Я постійно якусь кішку, собаку принесу, потім гемор з тим щоб прилаштувати. Та й пoфiг, все одно один живу.
Мати ця спочатку взбрикнула, але після пари слів про своє майбутнє, тихо і що б пацан не чув, вщухла і сказала в 10 ранку підійде. Мати, чopтам її віддати.
Загалом цей знайда, зжeр пів сковорідки картоплі з куркою і випив дві склянки молока, ліг спати на мій диван. В ногах мій рудий котяра. Я ж собі на підлозі постелив. Не звикати. Не подумайте нічого.
Чому так вийшло з дитиною, чому дільничний схалтурив, що пропустив таку сім’ю або просто х…р клав на роботу буде відомо завтра. Все з ранку. Усе.
