fbpx

На вулиці зима, мороз, шкода навіть собаку на вулицю вигнати. А Артем так просто сказав жінці з якою прожив десять років і своїй дитині, щоб забиралися. Навіть рідна мама не могла спам’ятати

Моя коліжанка Марина мала напружені стосунки з чоловіком ще від початку спільного життя.

Одружились вони, бо дізналися що та при надії.

Коханням там сильно не пахло.

Софія росла як усі діти, здорова, розумна.

Але вона завжди бачила не дуже щасливу маму і тата, дівчинка не розуміла чому так.

Артем любив ходити на ліво, він навіть цього не приховував, коктейлі і дівчата цікавили його й далі.

Чоловік без жодного утиску совісті робив все, що забажає його душа. Навіть рідна мама не могла спам’ятати.

Марина все це прекрасно бачила і знала, та мусіла змиритися, бо не мала де жити з дитиною.

Їхнє сімейне життя було як океан, інколи спокійне, інколи як шторм.

Мені завжди було шкода Софії, дівчинка росла в тих умовах і не знала що таке нормальна сім’я.

Минулого тижня ми зібралися компанією в кафе, посидіти трохи.

Годинник перевалив за 23:00, всі вже були злегка не тверезі.

Читайте також: Мій коханий залишився в Києві і через рік одружився з іншою. Ніхто правди не знає, чому так сталося?

Марина сварилась з Артемом по телефону, тим і закінчилась наша гулянка.

Наступного дня Артем сказав щоб вона вибиралася з його житла, бо не хоче більше з нею жити.

На вулиці зима, мороз, шкода навіть собаку на вулицю вигнати.

А він так просто сказав жінці з якою прожив десять років і своїй дитині, щоб забиралися.

Я допомогла Марині, перший час вони поживуть в мене, а далі щось придумаємо.

Автор: Настя. Передрук заборонений.

You cannot copy content of this page