Українка Антоніна Бойко з чоловіком жила в Києві і про переїзд не замислювалася. Однак через роботу чоловіка в 2014 році родина переїхала в Сеул, де прожила один рік. Після виконання місії вони повернулися до Києва, але ненадовго.
У січні 2016 роки сім’я переїхала ще далі – в Сідней, де і живе зараз вже з двома дочками. Однак киянка захотіла поділитися враженнями саме про досвід життя в Південній Кореї, яку встигла щиро полюбити.
Про зручності для матері і дитини в метро, сміття на вагу і чому в Південній Кореї грудень називають “чорним місяцем” в її розповіді. Далі від першої особи.
Історія переїзду
Мені дуже пощастило з можливістю спробувати життя в інших країнах. Так, 2014-й рік ми з чоловіком і донькою прожили до Південної Кореї, в передмістя Сеула невеликого містечка під назвою Сувон. Зараз ми вже півтора року живемо в Сіднеї, але той рік в Азії до цих пір викликає в мені ностальгію і бажання повернутися.
Житло
Cам принцип оплати істотно відрізняється від звичного. Так, сім’я, що вирішила орендувати квартиру, повинна мати певну суму, яка кладеться на депозитний рахунок, як застава. Якщо ж багато грошей на житло немає, то можна зняти невелику студію. Наскільки я чула, там застава складає близько 5000 американських доларів + щомісячний платіж доларів в 500-700.
Буває, що сума вкладеться велика, відсотки по якій і покривають вартість оренди, а квартиронаймачам залишається платити по рахункам за комунальні послуги: використані газ, електрику, воду, вивіз сміття.
У південнокорейців зі сміттям взагалі дуже цікаво влаштовано. Країна у них невелика і гориста, але високотехнологічна. Тому закопувати сміття ніде, а ось переробляють вони дуже багато.
Щодня викидати можна тільки побутове сміття, яке не підлягає переробці. Для нього стоять кілька великих пластикових контейнерів, таких як і в будь-якій країні світу. Також є окрема ємність для харчових відходів – на окремому “магнітику” – чіпі, який відкриває кришку контейнера і прив’язаний до конкретного адресою. У сам же “бак” вбудовані ваги, які зважують скільки саме харчових відходів викидають жителі кожної конкретної квартири і в залежності від цієї інформації змінюється сума в рахунку. Тобто принцип той же, що і з водою або електрикою – скільки використав, стільки і оплатив.
Все інше сміття ретельно сортують і викидають раз в тиждень. Вже з вечора напередодні готуються спеціальні величезні пакети, куди потрібно розкладати окремо скло, пластик, бляшанки, картон (а упаковувати все в окремі коробки корейські магазини ой як люблять), папір, старі іграшки і т.д. Все це відсортоване “добро” весь тиждень чекає своєї черги в спеціальному місці.
Хоча звучить це дуже складно, на ділі втягуєшся дуже швидко, незручностей не відчуваєш. А ось відвикала від такого розподілу сміття я куди довше – пару років пішло на те, щоб не вважати себе вбuвцею планети, коли викидаєш в один контейнер і скло, і картон і текстиль.
Дозвілля
Я звернула увагу, що корейці дуже люблять гольф і хайкинг. Завдяки гористості Південної Кореї, наявності пагорбів і невеликих гір практично скрізь, хайкінгом можна займатися фактично біля будинку. Цей вид спорту дуже популярний у тіточок і дядечків у віці, хоча не тільки у них: озброївшись спеціальними палицями, одягнувши спеціальний одяг і обов’язково надівши каптурик від сонця, вони бадьоро крокують по обладнаним стежкам на вершини, щоб там в спокої і умиротворення випити пляшку Макколі – слабоалкогольної корейської браги.
Взагалі, з розпивання алкoголю корейці мало не попереду планети всієї. Вважається доброю традицією п’ятнична зустріч друзів за смачною вечерею під соджу (легка корейська гoрілка) і пиво. Причому додому запрошувати не дуже поширено. Як правило, це відбувається в одному з численних ресторанчиків і кафе. Не вважається непристойним випивати і закушувати, сидячи за пластиковим столом в пересувному кафе. Я сама не раз їла в таких кіосках. У Кореї це безпечно. Хоча інциденти трапляються, не без цього.
Читайте також: Сповідь емігранта: як живеться українцю в Канаді
Ще один дуже поширений вид відпочинку – це кемпінг. Причому в Південній Кореї він має свою форму, у якій навіть окрему назву є – глемпінг. Тобто – гламурний кемпінг. Це майже те ж саме, що звичайний відпочинок на природі з наметами, але тільки більш красиво і зручно.
Індустрія ця розвинена дуже сильно – різні види наметів, в тому числі ті, що встановлюються на дах автомобіля і розкриваються двома нескладними рухами; міні-пальника для приготування їжі; красиві набори посуду, що не б’ється; розкладні переносні стільці і столи. Загалом, всі ті дрібниці, які можуть зробити ваш відпочинок на лоні природи майже таким же комфортним, як на власному дивані.
Причому намети беруть з собою не тільки на природу, але і під час відпочинку в межах міста – в парках, на набережних – майже всюди можна поставити намет, замовити доставку їжі, вказавши орієнтир (точна адреса з номером квартири не обов’язкова – доставлять і в парк , і на берег річки). Головне, щоб в межах міста. І нікого не бентежить, що поруч розташовані натовпу таких же відпочиваючих – корейці шанобливо ставитися до чужого простору, навіть перебуваючи в натовпі.
Медицина
Як і оренду квартири, страховку нам надавала компанія, яка запросила чоловіка.
На відміну від приватної страховки в Україні, в Кореї пацієнт повинен сплатити невелику суму під час прийому. Я водила дитини до педіатра і за прийом по страховці ми платили 2000 корейських вон, що становило трохи менше 2 доларів США. Виняток – щеплення для дітей. Уряд Південної Кореї оплачує вакцинацію всіх дітей, в тому числі іноземців, які перебувають там по роботі. Коли я приводила доньку на прийом по вакцинації, то не платила ні за вакцини, ні за огляд. Перед вакцинацією лікар поверхнево оглядає дитину, вимірює температуру і запитує про недавно перенесені хвороби або нездужання.
Прийом терапевта ведеться невеликих районних кабінетах. Там ведеться первинний прийом при рядових нездужаннях в порядку живої черги без попереднього запису. Якщо потрібен прийом фахівця або більш детальне обстеження, то лікар направляє в більшу клініку, де вже потрібно записуватися заздалегідь і чекати часто доводиться кілька тижнів.
У Південній Кореї зараз бум на пластичні опeрації. Не викликає подиву такий подарунок, припустимо на випускний доньки, як зміна розрізу очей або новий ніс. Очі часто роблять великими, європейськими. Що на ряду з новими європейськими святами може створити враження, що корейці дуже женуться за Заходом.
Але при цьому все ще часто батьки важко сприймають іноземну дружину для сина. Як правило, вважається, що так чинять ті, кого відкинули корейські дівчата, у яких занадто високі вимоги. Звичайно, якщо дружина з, припустимо, Штатів або Британії, ймовірність, що свекри поставляться до неї лояльно, вище, ніж, припустимо, до нашої співвітчизниці. Природно, для любові не страшні ніякі перешкоди, і я сама знаю прекрасні змішані пари, які живуть не один рік і відчувають себе комфортно.
У Південній Кореї існують клуби, які зустрічають вивіскою “вхід тільки для корейців”.
Особисто нам відмовили в фотосесії з корейського аналога сервісу Групон на тій підставі, що ми не говоримо по-корейськи. Причому фотостудія розташовувалася в туристичному кварталі. У підсумку, ми зробили знімки в Ханбок (національних корейських сукнях) буквально в сусідньому будинку по тій же вулиці. Правда, вже за повною ціною. І незнання корейської нам не завадило.
Темна сторона Кореї
В країні ранкової свіжості є і темні сторони, одна з яких вразила мене дуже сильно. Ні для кого не секрет, що корейці знаходяться в числі лідерів за кількістю сaмoгyбств. Але для мене було одкровенням, що тут досить багато самoгyбств підлітків на грунті поганої успішності в навчанні. Я навіть зустрічала інформацію, що місяць грудень іноді називають “чорним”, так як в цей час проходить загальношкільний випускний іспит, за результатами якого можна буде вступати до ВНЗ. Від того, яку освіту ти отримаєш, безпосередньо залежить твоя майбутня кар’єра, а значить і все твоє майбутнє в Кореї. Найпрестижніші навчальні заклади беруть тільки найкращих абітурієнтів.
Деякі випускники не можуть впоратися з таким психологічним навантаженням і закінчують життя сaмoгyбствoм через погані результати. Частина з них ще навіть до оголошення результатів, якщо відчувають, що погано написали. Взагалі, стрeс від здачі іспитів – одна з головних причин сaмoгyбств серед молоді.
Про їжу
Як мені здалося, Корея – це кристалізоване суспільство споживання, в хорошому сенсі цього слова, – нічний шопінг, всілякі магазини буквально на кожному кроці, любов до брендів, гонитва за модою і стилем. Тут навіть бомжі часто одягнені в брендовий одяг – ну вже, що віддають на благодійність, то і носять – не горді.
Те ж стосується і їжі – кафе, закусочні, ресторани, лотки з вуличною їжею – голодним тут не залишишся в будь-який час дня і ночі. Думаю, що на це вплинуло і те, що ще зовсім недавно, в 60-х роках минулого століття, Південна Корея була дуже бідною країною, і мати рис в будинку вважалося ознакою заможності.
Незважаючи на погоню за модою, заклади середньої руки тут виглядають дуже скромно. Як я зрозуміла, їжа – головне. Інтер’єр – за бажанням. Тут немає такого, що навіть недорогий заклад намагається нагнати пафосу. До того ж, тут не вважається непристойним вийти з дорогого офісу і перекусити в наметі, сидячи за пластиковим столом на 10 000 вон (10 доларів США), а на вечерю піти в дорогий ресторан.
Багато традиційних закладів, як і багато років тому, спеціалізуються на чомусь одному, і в меню буде не більше 10 найменувань. Причому приходити туди будуть спеціально за трьома. Подавати і готувати їх будуть за тим самим рецептом, за яким готували його ще під час відкриття.
Корейська кухня прекрасна у всій своїй різноманітності – і колобки з кальмарів, куплені з багажника машини (по типу авто-кави в Києві); і ттока (галушки з тіста в гострому соусі), які накладає тобі тітонька в наметі, і дивується як твоя біла дитина уплітає сунде (крoв’янка з рисовою прозорою локшиною).
Не дивлячись на впізнаваний смак корейських страв, ця кухня дуже різноманітна. Вона багата овочами і морепродуктами. Основні страви часто присмачують гострими соусами з червоним перцем і часником. При цьому солодощі мають невиразний смак, особливо традиційні. Торти, куплені в кондитерських з французькими назвами, теж не надто підсолоджені. Але від цього, як на мене, тільки виграють.
Різниця у вартості купленої готової їжі та приготовленої самостійно може бути дуже несуттєвою. До того ж, в Кореї часто їдять не в закладі, а купують на винос. Це настільки поширене, що навіть Макдональдс робив там доставку ще в 2013 році. У деяких кафешках навіть столиків може бути дуже мало з розрахунком на те, що люди купують готову страву для вечері вдома.
Зручність
Однією з найголовніших переваг Південної Кореї для мене була побутова зручність – країна ця невелика і міський транспорт розвинений надзвичайно. У нас не було машини, але це не заважало. Автобуси, метро, супер-швидкі поїзди. З транспортом у корейців проблем немає – все чітко, швидко, зручно. І, до того ж, просто. У тому числі і тому, що написи продубльовані англійською мовою, а на рівні руки – шрифтом Брайля (для сліпих).
Покажчики цим шрифтом для незрячих я знаходила на стіні метро в місці прибуття поїздів і на поручнях сходів на вихід. А так як майже всі станції обладнані ліфтами або спец.засобів для візочників, потрібно обов’язково показувати в меріях менш лояльних до інвалідів міст.
За рахунок невеликої площі і великої кількості людей, усі послуги знаходяться в крокової доступності – магазини, хімчистки, ринки, салони краси, безліч кав’ярень, ресторанчиків і міні-маркетів буде буквально в двох хвилинах ходьби від кожного з трьох будинків, де нам доводилося пожити (і трьох різних районів). Дитячі розвивалки, гуртки, майданчики і парки теж є в достатній кількості.
Окремо варто згадати, що Сеул і передмістя дуже зручні для мам з дітьми – скрізь є пандуси для заїзду коляскою. У Сеулі було тільки одне місце без пандуса, а й там були співробітники парку, які допомогли нам з дитячою коляскою.
Читайте також: “На права можна здавати рік, а машину купити за смішні гроші”: Як живеться українці в найбагатшій країні Європи
Майже на кожній станції метро є кімната для годування, де можна усамітнитися і переодягти дитину, погодувати або розігріти воду для суміші. У кожному торговому центрі є безкоштовна або платна ігрова кімната. Коли я привела доньку в перший раз в платну ігрову в одному з торгових центрів, то бігала з нею в кожну з численних ігрових зон з не меншим захопленням. В іншому ТЦ цієї ж мережі, крім їхньої стандартної малюкової ігрової, була кімната з безліччю конструкторів, що допомагало заощаджувати гроші і простір в квартирі.
Резюме
Є багато країн для розуміння яких потрібно час. Перебуваючи в спальному районі, яких не відразу можна зрозуміти, де саме ти знаходишся – такі будинки і вулиці можуть бути де завгодно.
Особливість Кореї видно вже на виході з літака – можна навіть з аеропорту не виходити. І справа не тільки в повітрі, який пахне хвоєю і морем, або в магазинах корейської косметики, яка вже сама по собі – реклама Кореї. І навіть не в історичному королівському ході, яке проводять в аеропорту. Справа в першу чергу в зручності для мандрівників.
Ось в цьому для мене і полягає головний “корейський” дух – в тому, що все передбачено, все продумано і логічно. Корея – дуже сучасна країна, незважаючи на те, що коріння її глибоко сидять в землі і традиції сильно вплетені в сучасне життя. Але останні події (я маю на увазі мирний протест і імпічмент президента) показують, що ця країна вже в майбутньому і не тільки завдяки технологіям та архітектурі.
