Чоловік вирішив мене кинути. Викинути з дітьми на вулицю без гроша в кишені. Нова любов у нього, бачте. Ось вона подяка за 16 років затишку в домі і двох народжених дітей. Соромно йому зі мною з дому вийти. Народжував би сам, тоді і зайва вага після пологів не була моєю проблемою.
«Дорога, ну навіщо тобі працювати? Я чоловік і здатний прогодувати сім’ю. Краще, займайся дітьми.» Я і займалася. Гуртки, басейн, уроки англійської. Ледве вистачало часу на будинок. А тепер все? Ти мені набридла, пішла геть?
Піду, хай не переживає. Ось тільки, як держслужбовцю, не можна йому бізнесом займатися і фірма його на мене оформлена. І нерухомість на мені. Під виглядом папірців на розлучення, спробував підсунути мені дарчі на підпис. Не вийшло. Він думав – найхитріший. Але ж ні. Заступник його хитріший виявився, попередив. Не безкоштовно, звичайно. І тепер мій чоловік з однією валізою пішов до свого 19-річного «кохання», в однушку з новою тещею.
Я ще й на аліменти подам. Ось прийшов би, чесно все розповів. Поділили б майно по справедливості і все, йди куди хочеш. Але ж ні, обманювати треба. Так що, сам винен. Ще й дівчина ця надзвонювати стала: «Відпусти його, не муч, жити один без одного не можемо».
Приїжджай, забирай. Жебрака. Кохаєш же? Тоді зовсім неважливо, скільки у нього грошей. Відразу любов пройшла, зникла ця фея з горизонту. А чоловік назад проситься. Каже, біс поплутав.
Фото ілюстративне з вільних джерел
