Різдво – час див. Пора налаштовуватися на святковий настрій Джерело.
«Можливо, Різдво, – подумав він, – не приходить з крамниці… Можливо, Різдво… можливо… це дещо більше» Доктор Сьюз, «Як Ґрінч украв Різдво»
«Мені ніколи не вистачає шкарпеток, — пояснив Дамблдор. — Ось іще одне Різдво минає, а я не отримав жодної пари. Люди чомусь думають, що мені треба дарувати лише книжки». Джоан Ролінґ, «Гаррі Поттер і філософський камінь»
«Різдво!.. Ви чуєте? Лишень від звуків цього чарівного слова у небі починають співати невидимі дзвіночки, і здається, що от-от станеться дещо казкове. Чуєте?» Сашко Дерманський, «Крамничка тітоньки Мальви»
«Я відчуваю себе розтягнутою, тьмяною і розчарованою, як наступного дня після Різдва». Сильвія Плат
«— Хто ця королева, Лю? — спитав Пітер. — Ти щось чула про неї?
— І зовсім вона не королева, — відповіла Люсі, — а страшна відьма, Біла Чаклунка. Всі лісові мешканці ненавидять її. Вона зачарувала цілу країну і тепер тут завжди зима, але ніколи не настає Різдво». Клайв Стейплз Льюїс, «Хроніки Нарнії»
«Різдво – це сезон розпалення вогню гостинності в домі, добродушного вогню мислосердя у серці». Вашингтон Ірвінг
«Минуло зовсім небагато часу – і веселий вогонь затанцював у печі. Тато-їжак позатуляв щілини щепками й полагодив розхитані двері. Щастик розтопив сніг, бо вдома не залишилося чистої води. Форко з Тосиком поставили у кутку соснові гілочки, причепурили їх мереживом і розклали під ними подарунки. Мама-їжачиха з Мілою і Росинкою застелили стіл скатертиною, запалили свічку у красивому підсвічнику й розставили смачні святкові страви, попередньо розігрівши на вогні грибну юшку й пампухи. Чайник весело посвистував, наче натякаючи, що от-от можна буде поласувати гарячим напоєм і різдвяним пирогом…
Цього року родина їжаків зустрічала Різдво далеко від дому й без подарунків одне одному. Але – і вони всі це знали – нинішнє святкування було найкращим подарунком для кожного з них». Надійка Гербіш, «Одного разу на Різдво»
Ілюстрація Юлії Пилипчатіної
«Можна поцілувати Месію?» — звертається Давид до молодої жінки.
«Месію?»
«Це ж Месія. Нам ангел про нього розповів. Сказав, що він народився сьогодні й лежить у яслах. І щоб ми йому поклонилися. Можна, я його поцілую?»
«Можна».
Давид обережно цілує лобик немовляти. Воно пахне молоком і сіном.
«Ти народила Месію», — хлопець дивиться на жінку із захопленням і подивом.
Вона нічого не каже.
«Воно таке гарне — твоє дитя. Воно спасе цілий світ. Тепер усе буде інакше». Дзвінка Матіяш, «Перше Різдво»
«Наступного дня мама пішла на роботу ще о четвертій ранку. Та передусім вона мене обійняла — то були мої перші різдвяні обійми.
— А ти поспи, — сказала вона. — Я повернуся десь о третій.
Її вигляд нагадував, що вже Різдво. Вона вдягнула до уніформи червону, як у гнома, шапку. А ще в неї були червоні очі, бо вона прибирала і пізно лягла спати.
Коли вхідні двері зачинилися, я підтягнув маскувальні штори. Надворі світив місяць і мерехтіли зірки, тож мені стало веселіше.
Я ліг на канапу, дивився на них і думав про обійми. Про те, як по-різному обіймаються мама та Ельса. Хоч мені подобалися обійми обидвох. Я заплющив очі й щосили сам себе обійняв». Ульф Старк, «Маленька книжка про любов» Ілюстрація Марії Фоя
«Ось хоча б і Різдво. Зате який відчуваєш священний трепет, якими добрими поривами повнишся! Я завжди чекав цих днів як найкращих у році. Це радісний час – дні милосердя, доброти, всепрощення. Це єдині дні у всьому календарі, коли люди, наче за мовчазною згодою, вільно розкривають один перед одним свої серця і бачать у своїх ближніх, – навіть у незаможних і знедолених, – таких же людей, як і вони самі, що бредуть однією з ними дорогою до могили, а не якихось істот іншої породи, яким варто йти інакшим шляхом. А тому, дядечку, хоча це й правда, що на Різдво мені ще жодного разу ні золота, ні срібла не додалось, я все одно вірю, що воно приносить мені добро і буде приносити добро. Тож хай живе Різдво!»
