Дорога вчителько!
Пише вам мама однієї дев’ятирічної дівчинки. На жаль, моя дочка не хоче переходити в іншу групу з англійської. Вона маленька і їй подружки важливіші, ніж погані оцінки. Перестаньте, будь ласка, говорити їй, що її батьки недостатньо стараються, щоб навчити її англійської мови. Зрозумійте, батьки для своїх дітей – авторитет.
І те, що ви їй постійно намагаєтеся пояснити, що я і її тато недостатньо здібні, або талановиті, або непосидючі, а просто кажучи, – розгильдяї – руйнує мою дитину. Ні, я не прийду більше в школу, щоб поговорити, як ви про те просите в щоденнику червоним розлогим почерком. Тому що минулого разу ви зловили мене і прямо при дитині відчитали за мою погану поведінку.
При дитині відчитали її маму. Так, що я виправдовувалася як овечка. Я не хочу бути овечкою в очах моєї дитини. Я хочу бути міцною і надійною. Скажу вам по секрету – я взагалі-то мати-пантера. Просто побоялася, що в школі така поведінка не зовсім доречно. Тому нам краще більше не зустрічатися. Овечу шкуру я викинула.
Я не знаю, як пояснити сучасній школі, що батьки взагалі не повинні займатися уроками з дітьми.
І якщо у дитини не виходить, то це проблема вчителя, невідповідність програми віку, підручника, завищених очікувань, і так далі. Досить, добре. Нічого ми нікому не доведемо і будемо намагатися займатися вдома.
Хочу пояснити вам, що з моєю дочкою займається її тато, мій колишній чоловік, який відвідує її два рази на тиждень. Так, він не завжди виконує правильне завдання. Хоча, якщо чесно, я не можу повірити, що вчений не може правильно прочитати завдання в електронному журналі. Але і витрачати час на доказ його правоти ми теж не будемо. Добре, він завжди виконує не те, що ви задали. Припустимо. Знаєте що? Дочка чекає його і хоче займатися тільки з ним. І я, чесно, не здивуюся, якщо насправді вони займаються німецькою. Або взагалі грають в карти. Мені все одно.
Ось так. Взагалі все одно, і я не буду його картати за недолік старанності. І скандалити не буду. І ні, він займається не «абияк». Англійську вона як-небудь вивчить. А ось своє дитинство і спілкування з батьком не поверне ніколи. Так, нас всіх влаштовує трійка. Я особисто вивчила англійську за місяць життя в Нью Йорку, коли мені було вже 24.
Володію вільно. Так, я вважаю, що нинішня трійка ніяк не вплине на її майбутнє. Ні, я не вірю в «клеймо трієчниці». Ні, я не вважаю посидючість важливою чеснотою. І підручник Верещагиной мені здається антипедагогічний, і, якби вчилася я по ньому в Нью Йорку, то швидше заговорила б іспанською.
До питання про те, чому інші діти можуть вивчити англійську за цим підручником. Частина з дітей талановиті і мають схильність до мов і навіть займаючись самостійно дуже успішно опановують мову. Або, наприклад, вони це роблять з репетитором.
Ні, я не вважаю за потрібне найняти репетитора. Тому що до приходу репетитора потрібно ще додатково займатися, а я не розумію, навіщо займатися тим, що дитина майже не застосовує в житті. І до чого у неї зараз немає ні здібностей, ні інтересу.
Так, я вважаю не всі здібності потрібно рано розвивати, інакше «випустиш», «запустиш» і «не надолужиш». Потім, репетитор коштує недешево. За 7 років школи – це майже 10 тисяч євро. Сумовитих занять за підручниками граматики і сумнівними аудіозаписами. На ці гроші я років через 5 можу на два місяці поселити мою дочку в Лондоні і найняти веселу молоду вчительку. Вони будуть гуляти по весняному Лондону, всипаному жовтими нарцисами.
Читайте також: Благословіння мами – найсильніша збpoя від усіх бiд: як правильно та навіщо благословляти дитину
Розумієте різницю?
Так само як і я, вона вивчить англійську за кілька місяців. Або так само як її батько, вивчить її, підсівши на якийсь американський серіал. Саме тому в очах нашої дочки нам так важливо залишатися надійною опорою. Щоб спиратися на наш досвід. Який значно продуктивніший, ніж шкільна програма.
Будь ласка, говоріть їй, що ми, її батьки, класні.
Дякуємо.
Ольга Дорі
