З Сергійком ми росли разом, так як жили по сусідству. Спочатку пісочниця, потім разом в сад, школа, а потім і училище. Проживши півжиття разом. ми з Сергійком прийшли до висновку, що це не просто дитяча дружба, а щось більше! Ми стали зустрічатися з Сергієм, ходити на побачення і були щасливі, розуміючи що створені одне для одного! Джерело
Але, коли про це дізналися його батьки, наше щастя тривало не довго! Вони були дуже багатими людьми за мірками містечка, в якому ми жили, а моя сім’я звичайна середньостатистична. Марина Анатоліївна – мама Сергія дізналася про наші стосунки та сказала мені: “Нам невістка голодранка непотрібна!» Вона звикла. щоб все було так, як вона сказала.
Скільки б ми з Сергієм не бuлися за нашу любов, Марина Анатоліївна все одно зробила так, як вона вважала буде краще для її сина. Спочатку батьки Сергійка забрали його з міста в село, а потім раптом з’явилася раптова наречена і весілля.
Минув рік. Я своє особисте життя не могла влаштувати, так як до цього часу люблю свого Сергійка. Мені було дуже боляче, але я не винила Сергійка тому, що він любив своїх батьків і ніколи не перечив їм.
Читайте також: Мусила продати все що мала, аби жити нормальним життям, тому що її син був інший
Згодом я дізналася, що у Сергія та його дружини з’явився малюк. Я пораділа за Сергійка як могла, адже діти це наше щастя.
Пройшло 2 місяці. У мої двері пролунав дзвінок! На порозі стояла Марина Анатоліївна, вся в сльозах і тремтячим голосом сказала: Прости мене.
Я запросила її в будинок. І вона мені розповіла, що дружина вертихвістка кинула її сина і дитину.
-Сергійко досі любить тебе! Але, не може прийти до тебе сам, він відчуває себе винуватим в тому, що трапилося. Тому прийшла до тебе я!
Ставши на коліна переді мною, Марина Анатоліївна ридаючи просила пробачення за зламане життя:
-Ти краще, що могло статися в житті мого сина! Прости мене, що розлучила Вас!
Я попросила її піднятися і сказала їй: «Ви все робили правильно! Ви мати і бажали кращого для своєї дитини! Непотрібно себе звинувачувати, а Сергійка я й досі люблю. » Ми разом поїхали до них додому. Зустрівшись поглядом з Сергійком ми навіть нічого не з’ясовували.
У нас прекрасна сім’я і ми всі разом виховуємо нашого синочка.
