“Нам рано думати про дітей, самі ще на ноги не стали. І взагалі, Надюшо, ти мене пробач, але я зустрів іншу”: Сторонній чоловік підібрав вaгiтною

Надя стомлено сіла на сходинки в під’їзді. Двері ніхто не відкривав. Вона ще раз перевірила адресу, все вірно: вулиця Суворова будинок 7 квартира 17. Надя заплакала, йти їй було нікуди.

– Дівчино, щось трапилося? – почула вона голос. А потім побачила власне того, кому він належав. Це був високий чоловік років тридцяти.

– Вам потрібна допомога?

Надя закивала, але сказати так нічого і змогла, заридала, і закрила обличчя руками.

Через кілька хвилин чоловік привів її до себе в квартиру, посадив на диван, поставив чайник.

– Як вас звати? Ви до Іванових приїхали?

– Я – Надя, приїхала попросити притулок у Валентини Міхайловни, думала поговорити з нею, я чекаю малюка від її сина.

– Місяць тому її не стало, квартира весь цей час пустує. Знаєте що, залишайтеся в мене, місця всім вистачить, а завтра вирішимо, що нам з вами робити далі.

– Ви мене вибачте заради Бога, я зараз поїду назад.

– На ніч я вас точно нікуди не відпущу. Залишайтеся у мене, ранок вечора мудріший, – він посміхнувся – мене до речі звуть Олег, приємно познайомитися.

Надя залишилася у Олега. Їй було дуже незручно, але жінка бачила, як щиро хотів він допомогти.

Чому Митя не був таким? Як тільки Надя повідомила своєму коханому що вaгiтна, все пішло не так, хоча перші дзвіночки були набагато раніше. На той момент вона вчилася в інституті, він вже закінчив навчання і працював в будівельній фірмі. Митя красиво залицявся, клявся в коханні, забрав Надю з гуртожитку і орендував затишну квартирку. Коли дівчина зрозуміла, що чекає дитину, вона була щаслива, думала, все як повідомити коханому, він теж повинен був зрадіти, адже якось Митя сказав, що хоче створити велику люблячу сім’ю.

– Нам рано думати про дітей, самі ще на ноги не встали. І взагалі, Надюша, ти мене прости, але я зустрів іншу. Нічого не можу з собою вдіяти, серцю ж не накажеш.

– А як же ми? – неуважно спитала дівчина.

– Як ви, ти ж знаєш, що потрібно робити, не маленька. Грошей я тобі дам.

– Але я хочу цього малюка! Як ти можеш так говорити?

– Пробач, але я вже все вирішив.

Надя заплакала. Зібрала речі, а перед тим, як піти на очі їй кинувся конверт, вона згадала, що Митя говорив про лист від матері, дівчина взяла конверт і постаралася запам’ятати зворотну адресу.

«Суворова вулиця будинок 7, квартира 17», повторювала вона як мантру.

З речами Надя поїхала в свій колишній гуртожиток, кімнату вже віддали іншим студенткам, місць не було. Першу ніч вона заночувала на вокзалі. Додому їхати не хотіла, як вона пояснить все батькові? Він не знав нічого про Митю, а вже про дитину вона точно йому не розповість. Батько – дуже суворий, цього вчинку він їй точно не пробачить. В кишені лежав аркуш з адресою мами Миті, це була її остання надія.

Так вона почала жити у Олега, плату за житло він категорично не брав. Надю оточив увагою і теплом. Дівчина розуміла, що подобається чоловікові, але серцю не накажеш, кожен день вона чекала Митю, почувши клацання дверного замка бігла подивитися чи не він відкриває на майданчику двері, гуляючи у дворі уважно придивлялася до перехожих.

Вона була на восьмому місяці вaгiтності коли він приїхав, але не один.

З машини вийшла дівчина з малюком на руках, вони попрямували до квартири матері. Надя сиділа на дитячому майданчику, проводжала їх поглядом, а по щоках текли сльози. Так ось чому він залишив її.

Потім кілька разів вона зіткнулася з Митею на майданчику, а він зробив вигляд, що не знає дівчину.

– Як же так, Олеже? – розридалася вона вдома.

– А пішли в кафе посидимо, погода чудова, прогулятися. До речі як там наша принцеса поживає? – підморгнув він.

Того вечора він зробив їй пропозицію.

– Надюш, розумію, що серце твоє зайнято іншим. Але я постараюся, щоб з часом і для мене там знайшлося місце. Я давно хотів тобі сказати, що люблю тебе. З того самого вечора, коли ми познайомилися на сходовому майданчику.

– А як же малятко, я ж чекаю дитину від іншого.

– Я прийму її і буду виховувати як рідну. Надюш, я тобі не розповідав, у мене не може бути дітей. Моя колишня дружина пішла саме з цієї причини. Ми жили в шлюбі десять років. І я її розумію.

Надя ніжно погладила руку Олега.

– Я згодна. Ой, – схопилася вона за живіт – здається починається.

Читайте також: “Тьоть Люб, мамі погано, допоможіть викликати лікаря”: А потім Юркової мами не стало, а татова друга дружина була проти чужих дітей

Оленка народилася міцною, здоровою рано вранці наступного дня. Олег був щасливий, приходив під вікна пoлoгoвого будинку, всі п’ять днів, поки Надя лежала з донькою там, і кричав напевно голосніше всіх щасливих батьків, про те як він любить своїх дівчаток.

Ось уже п’ять років Надя і Олег щасливі в шлюбі, підростає дочка, маленька принцеса. Частенько в гості приїжджає дідусь, він дуже любить малtxe, і дуже радий за доньку, як би не складалася її доля, він завжди підтримував і бажав їй щастя!

А Митя з дружиною з’їхав з квартири матері, подейкують, що недовго прожили молоді, але це вже зовсім інша історія/

Джерело.

Шановні читачі запрошуємо Вас на наш канал у Telegram