Олена Ігнатюк з міста Любар Житомирської області здобувала вищу освіту в Україні, але понад усе мріяла і про навчання закордоном. Одного разу вона спробувала свої сласні сили і не пожалкувала зусиль перед метою!
Дівчина здобула стипендію на навчання в датському університеті. З 2014 року українка живе у Данії, де працює та встигає допомагати Батьківщині, так як є волонтером спілки “Збережи Україну”. Про нечуваний сервіс, позитивних місцевих жителів та єдиний мінус країни хюгге – у її розповіді “Обозревателю”.
В Данію переїхала в 2014 році на навчання в університет ”VIA UC” по спеціальності ”Branding and Marketing Management”. Я давно мріяла здобути європейську освіту і було цікаво стати студенткою поза межами України. Відчути різницю навчання, їх методи викладання і загалом познайомитися з людьми з різних куточків світу.
Тому, закінчивши ЖДУ ім.Івана Франка за спеціальностю “Філолог”, я почала пошуки університету в Європі. І знайшла вуз, в який можна було виграти стипендію від данського Міністерства Освіти для студентів з країн, котрі не є частиною Європейського Союзу. Я вирішила ризикнути і отримала цю стипендію! Вона передбачала оплату навчання та 800 євро щомісячно на мої потреби.
Перші враження
Мені Данія дуже сподобалася: розвинута країна, чесні та ввічливі люди, навкруги все дуже чисто. Дуже сподобався університет, викладачі, студенти! Різні культури, звичаї, релігії, вподобання – це все тільки доповнювало нас та робило життя цікавішим.
Єдиний мінус Данії – це погода. Постійні дощі, вітри та холод. Ну і те, що це не дешева країна. Але заробітна плата та державна допомога не дає людям бідувати. Тут у всіх однаковий середній рівень достатку.
Оренда житла
Оренду житла я почала шукати ще з України. Тут є спеціальні сайти, де можна знайти житло. Також допомагають групи в соціальних мережах.
Ціна квартири для студента: від 350 євро і більше. Сьогодні я проживаю зі своїм хлопцем, і ми орендуємо квартиру в місті Хернінг. Це 3-х кімнатна квартира і ціна її близько 600 євро, не включаючи оплату за тепло та електрику.
Робота
Щоб знайти роботу в Данії потрібно перш за все мати змістовне резюме, хорошу англійську мову (в деяких компаніях цього достатньо), ну і данська мова – великий плюс. Також, вищу освіту та певний досвід роботи.
Щодо мене, то провчившись перший рік в університеті, я вирішила шукати роботу, а саме підробіток, бо по студентській візі я не мала права працювати більше ніж 12 годин на тиждень. І головним для мене було знайти роботу за фахом.
Я розсилала резюме у всі можливі компанії і тривало це десь близько шести місяців до того, як мене почали запрошувати на співбесіди. Після кількох співбесід отримала пропозицію на роботу в таких компаніях як Лего (LEGO), Арла (Arla) та Сіменс (Siemens Wind Power).
Я обрала Сіменс і пропрацювала там рік до того, як вирішила створити свій власний проект. Данія підтримує різні починання та стартапи, і нам з хлопцем було надано безкоштовно офіс на перші півроку. На даний час не маю права багато розповідати про цей проект, так як він ще на початковому етапі. Але сподіваюсь, що в найближчому майбутньому про нього дізнаються. Адже ми маємо на меті розвивати його не тільки в Данії, але і в інших країнах, і в Україні в тому числі.
Підтримка емігрантів
Коли я приїхала в Данію, всі іноземці мали право на безкоштовне вивчення мови. А саме, при приїзді в Данію та отриманні CPR – номеру (після реєстрації в комуні надається картка з номером кожної особи), наступні 3 роки ми мали право безкоштовно відвідувати школу для вивчення данської мови. На сьогодні правила змінилися. Школу для вивчення мови можна відвідувати всім, але потрібно платити за кожен модуль біля 2000 крон.
Сервіс
Мені дуже подобається сервіс та обслуговування в Данії. В мене було кілька випадків, коли переконалася як мені пощастило, що це сталося в Данії.
Придбала осіннє взуття від місцевого бренду “ЕССО” в інтернеті. При купівлі на нього дається гарантія на рік. Отже, проходивши три місяці, на тому взутті трішечки відійшла нижня покрівля підошви спереду. Загалом, її можна було склеїти і ходити далі без проблем. Так як у мене була гарантія, я просто вирішила написати в службу підтримки.
Мені відповіли через кілька годин, дуже перепрошуючи за такі незручності, та повернули гроші в повному обсязі. Ну хіба не приємно? Те ж саме було і в різних магазинах, де я кілька разів повертала або обмінювала певні речі. Наприклад, купивши спортивний годинник у одному із магазинів, користувалась ним понад місяць, зрозуміла що він мені не дуже зручний. І так, як у мене був чек і годинник був в хорошому стані, я повернула його в магазин, а мені повернули гроші без будь-яких проблем.
Одного разу їхала поїздом з Копенгагена в Хернінг і мала зробити пересадку в місті Вайле. І сталося так, що я пропустила той поїзд, бо чекала не на тій платформі. Тоді я підійшла до кондуктора іншого поїзда і пояснила ситуацію. Жіночка відповіла, щоб я просто дочекалася наступного поїзда, котрий був через годину, і з тим самим квитком сіла в нього та доїхала до місця призначення. Мені потрібно було просто попередити кондуктора свого поїзда про запізнення. Ось так я зробила і все пройшло добре.
Також мені дуже подобається те, що в них все побудовано на довірі. Ось, наприклад, я відвідую спортзал три рази на тиждень. В мене є членська картка, яку я поповнюю кожного місяця, і маю право відвідувати спортзал скільки мені заманеться. Але, цікаво те, що там ніхто ні в кого не перевіряє ні картки, ні проплати. Тобто, все залежить від порядності людини.
Щодо навчальних закладів, мені дуже подобається як викладачі оцінюють своїх студентів. Все чесно. Якщо виконав завдання на 12, то тобі не скажуть: “На 12 знає тільки викладач”, як в Україні багато викладачів люблять це говорити своїм студентам. Тут тобі поставлять 12, похвалять і тим самим надихнуть на подальшу роботу та навчання.
Якщо ж ти полінувався, ну то і оцінка буде відповідною. Також із розумінням відносяться до будь-якої ситуації, яка сталася з тобою, і завжди допоможуть знайти рішення. Звичайно, як і в кожній країні, не без винятків, але завжди все можна оскаржити, якщо готовий довести свою правоту.
Водійське посвідчення
Водійське посвідчення я вже мала при приїзді в Данію. Тому мені потрібно було лише поміняти його на місцеве. Для цього я відвідала лікаря, котрий перевірив зір та слух, підписав медичну картку та відправив в комуну (місцевий орган влади). В комуні я мала заповнити анкету, оплатити збір в розмірі близько 800 крон і очікувати на посвідчення біля 2-3-х місяців. На період очікування надаються тимчасові документи, котрі діють лише в середині Данії.
Медичне обслуговування
Воно тут безкоштовне. Я зверталася і відвідувала свого лікаря кілька разів. Був випадок, коли дуже застудилася, і в мене була температура, мій лікар мене оглянув, сказав, що нічого критичного. Порадив відлежатися і пити рідину.
Другий випадок, коли в мене живіт болів, мій лікар порадив мені попити Кока-Коли (якщо чесно, то мені це допомогло). Також один раз на рік я перевіряюся та здаю аналізи на рaк мaтки, і заодно на різні віруси. Це все безкоштовно і ні за що платити не треба.
Про місцевих жителів
Датчани дуже прикольний народ. В них специфічне почуття гумору, яке не кожен зрозуміє. Але я, наприклад, обожнюю його. Люди ввічливі, хоча самі по собі вони закриті. Один із моїх знайомих датчан сам мені сказав: “Ми відкриті, веселі та балакучі тільки коли n’яні, а так не дуже”. Хоча, коли заходиш в магазин, до тебе завжди і привітаються і усміхнуться, і це дуже приємно. Також, з датчанами класно відпочивати. Під час різних вечірок вони грають в різні ігри, жартують та багато танцюють.
Жінка та чоловік тут на одному рівні. Тут немає такого: “Я жінка і я цього робити не буду!”, і так само навпаки. Чоловіки так само мають право йти в декрет після народження дитини як і жінка.
Висновки
Мені дуже подобається тут жити, єдине чого не вистачає, так це сонця та тепла. Але ми знаходимо альтернативу, при кожній можливості відвідуємо теплі країни. З Данії дуже дешево можна літати в європейські країни. До Німеччини та Норвегії тут і машиною не далеко. Тому подорожувати звідси можливість є, аби бажання було.
