Напередодні весілля приїхала моя мама. Тут-то і почався справжній концерт. Коли майбутня свекруха побачила її, просто зірвалася з ланцюга, почала кричати, що ми (тобто я з мамою) все її життя споганили, спочатку забрали коханого чоловіка, тепер ось – хочемо забрати сина

У перший рік після школи я не вступила до інституту. Щоб якось пережити всю гіркоту поразки в битві за заповітне місце студента, поїхала до бабусі, в місто мого ще дитсадівського дитинства. Там-то і зустріла Ігоря. Наш роман розвивався настільки бурхливо, що вже через тиждень ми подали заяву. Просто ми з ним були дуже схожі: слухали одну музику, любили одні фільми, із задоволенням подорожували і писали вірші – тоді всі цим займалися. Романтика!

Ігор був одного зі мною віку, всього місяці на три молодший, і також не вступив до інституту. У нас навіть по батькові були однаковими! Ми досить довго не могли вирішити, де будемо жити, але все-таки він мене переконав не повертатися додому, а залишитися у бабусі. Тому я вже навіть роботу знайшла, щоб якось створювати сім’ю і починати жити самостійним життям.

Моєю єдиною проблемою стала свекруха. Батька у Ігоря не було, його виховувала тільки мама, тому так просто віддавати сина мені вона не хотіла. Спочатку – просто шипіла на мене, а коли я сказала, що ми хочемо жити самостійно на орендованій квартирі, зірвалася. Ігор за мене заступався, але свекруха злилася все сильніше і сильніше. І ось напередодні весілля приїхала моя мама. Тут-то і почався справжній концерт. Коли майбутня свекруха побачила її, просто зірвалася з ланцюга, почала кричати, що ми (тобто я з мамою) все її життя споганили, спочатку забрали коханого чоловіка, тепер ось – хочемо забрати сина.

– Та тільки не вийде у вас! – свекруха кричала, зриваючись то на сміх, то на сльози, – це протизаконно! Вони ж брат з сестрою! Думаєш хто батько мого Ігорка? Це наш спільний Миколка!

Тоді ми з мамою пішли, а Ігор залишився, викликав матері «швидку». На наступний день я пішла, щоб поговорити зі свекрухою і з’ясувати: правда це чи вона щось навидумувала, тільки щоб від мене позбутися – була така версія, тим більше, що мама не вірить, що батько гїй зраджував, а самого його давно немає.

Я дзвонила, стукала, але свекруха не впустила мене. Потім я зустрілася з Ігорем, він і розповів, що мати ніби заспокоїлася, але на всі його запитання тільки дивиться зло і нічого не відповідає. Тим часом невблаганно наближалася дата реєстрації. Ми з Ігорем майже не зустрічалися, займаючись своїми мамами. І ось за тиждень до весілля Ігор прийшов до мене і сказав: «Напевно, нам потрібно забрати заяву. Правду ми навряд чи дізнаємося, а ризикувати я особисто не хочу. Це ж будуть проблеми з дітьми»

Хоч як важко було визнавати, а він мав рацію. На наступний день ми з мамою просто поїхали. Правди я не знаю досі. Ігор одружився років через десять, коли не стало його мами, зараз у нього вже доросла красива дочка. Я його бачила років десять тому, коли їздила розпоряджатися бабусиною спадщиною, він пропонував зробити тест ДНК і все з’ясувати. Але я відмовилася – нема чого ворушити минулі таємниці. Як брата я його не зможу прийняти – надто це боляче. А чоловіком він уже не стане.

Фото ілюстративне з вільних джерел