Дві жінки в будинку були зайняті своїми справами. Їхній єдиний чоловік у родині поїхав по доньок, які відпочивали у літньому таборі.
Настя була єдиною дочкою у своїх батьків. Батька вона не пам’ятала зовсім, він зник, коли їй ще не було й року.
Поїхав до рідні на заробітки та й зник.
Мати спочатку шукала, дзвонила, писала, але відповіді не було. Чоловік знайшовся сам.
Приїхав, подав на розлучення і знову зник. Вже назавжди.
– Мене не шукай, – все що він сказав перед останнім від’їздом. Матері Насті залишалося тільки одне – виховання доньки.
Було дуже важко, рідні нікого поряд немає. Мати далеко, але вона мала свої проблеми, через які мати Насті не хотіла навіть їздити туди.
Мами Насті не стало через пів року після весілля дочки. Дуже хотіла дочекатись онуків, але так і не змогла.
Дівчина вийшла заміж заміж та стала жити з чоловіком і свекрухою в будинку в селі.
Настя зі свекрухою чекали на повернення дівчаток. Все було вже готове, але по часу залишалася ще година до їхнього приїзду.
Раптом хтось постукав у ворота.
Свекруха сказала: – Настя, я гляну хто там. Там хтось прийшов чи приїхав. Ти нікого не чекаєш?
– Ні, на кого я можу чекати? У мене крім вас, чоловіка та доньок немає нікого. Мамо, ви спитайте спочатку, може там продавці всякої нісенітниці. Їм можна і не відчиняти. Краще я піду з вами.
– Хто там? – гукнула Настя.
– Відкрийте, будь ласка, – почувся тихий чоловічий голос. – Не на дорозі ж нам розмовляти.
Жінки перезирнулися і Настя відкрила хвіртку.
– Таню, Тетянко. Яка ж ти стала. Була красуня, а тепер. Ти, звісно, дуже змінилася, – якийсь чоловік говорив до свекрухи Тетяни. – А я ось повернувся. Як зміг.
” Ви мене з кимось плутаєте,” – сказала свекруха Тетяна.
” Не може бути, це твій будинок “- сказав чоловік.
” Будинок належить Насті,” – сказала жінка.
” А це значить моя дочка?. Як я радий бачити тебе. Обіймемося? Тетянко, Насте…”
” Що? Це мій батько? Навіщо ми його впустили?” – вигукнула Настя.
” Ніяка я не Тетянка. Я Тетяна Миколаївна.
Чоловік застиг, нічого не розуміючи. ” Тетяна? А де справжні господарі? Вони продали будинок?”
” Я щойно сказала, що будинок належить моїй невістці.
” Як ви мене заплутали. Що з Танею, де вона?” – здивовано запитав чоловік.
” Тетяни не стало. П’ятнадцять років уже минуло”- відповіла жінка.
” Що? Не стало? А я їхав до неї й до дочки. Насте, моя дівчинко. Ми тепер удвох лишилися з тобою. Тільки ти і я.”
Настя від несподіванки не могла отямитися. Вона мовчала і весь час дивилася на свекруху, ніби шукаючи захисту. Так, вона зовсім не пам’ятала батька, але всю його історію знала. Знала її й Тетяна.
Жінки дружили з дитячого садка і були завжди сусідами. Школа, перше кохання, заміжжя розлучення. Все це було відомо.
Обидві жінки Тетяни пережили не найкращі часи та завжди підтримували одна одну.
Свекруха Насті Тетяна втратила чоловіка, коли її синові Сергію було тринадцять.
Дві матері одиначки, діти дружили. Сергій і Настя одружилися на останньому курсі інституту. Подруги поріднилися, але невдовзі матері Сергія не стало.
” З’явився А тебе знати не знаємо, і як звуть теж не пам’ятаємо. Вирішив знайти притулок на старості років?
А ти знав, як Таня жила? Як їй все далося? А де ти був, герой? Дочку виховав? Що ти їй дав у цьому житті?” – сказала жінка до чоловіка.
” Ти це, Тетяно, помовч. Я не до тебе прийшов. Якщо немає Тані, то дочка в мене тут.
Обставини в мене були. Не міг я з ним жити”.
” Казки не розказуй, не міг. Я все пам’ятаю, і сльози Тані, і її надії. Ти ж ні копійки не дав” – сказала свекруха Насті.
” Не міг я себе видати” – відповів чоловік.
” Оце так герой. Ми знаємо де ти був. Шукали тебе, гроші були дуже потрібні. Родичі тебе на тепленьке місце влаштували. Ти жив і ні в чому собі не відмовляв. Охорона до тебе нікого не підпускала.
Що змінилося? Крах бізнесу прийшов?” – сказала обурено жінка.
” Не найкращі часи у мене були. Я вивів свої гроші із бізнесу родичів. Квартиру змінив. Живу один, дітей нема, а грошей багато. Ви б хоч у хату запросили” – відповів чоловік.
” А тут ти навіщо? Хату подивитися?” – спитала Тетяна.
” А ось це не твоя справа, я до дочки приїхав. Ти тут ніхто, тож просто відійди” – гнівно сказав чоловік до жінки.
” Чоловіче, вам пора йти,” – нарешті втрутилася в розмову Настя. – Вас тут ніхто не чекав і не чекає. У мене нема батька.”
” Який чоловіче, я тобі батько. Доню, у мене гроші є, я все для тебе зроблю. Заповіт напишу” – сказав чоловік до Насті.
” У мене немає батька, я вам не донька. Заповіту не потребую. Ідіть” – відповіла дівчина.
Чоловік попрямував до виходу. Більше йому нічого не залишалося.
Майже сорок років минуло після його втечі з сім’ї. Вирішив на старості років купити собі сім’ю, дочку, догляд?
Так, гроші в нього були. Квартира, будинок, рахунок у банку. Думав, що його приймуть, пошкодують, на гроші клюнуть. А потім він їм все й віддасть.
Куди і до кого йти? А більше немає нікого. Чоловік сів у машину та й поїхав.
” Мамо, бабусю, ми приїхали” – з самих воріт вигукнули дві дівчинки.
За ними йшов Сергій, єдиний чоловік у їхній родині. Собачка радісно стрибала.
Усі пили чай. Дівчата навперебій розповідали про табір, про друзів. Вражень у них було море.
Настя одразу забула про візит батька.
В її житті він нічого не означає. А ось сім’я для неї це все.
Галина Червона
