Багато чоловіків одружуються з жінками, у яких є дитина від першого шлюбу і вважають це нормальним явищем. Але є і невеликий відсоток таких, хто вважає такий шлюб неприйнятним. Ось як склалося життя у двох братів, що мають кардинально різне ставлення до даної ситуації.
Вова і Антон ніколи не були близькі. Можливо, різниця у віці, цілих вісім років, зіграла свою роль, а може бути просто характером різні, тому що зведеними були по кpoві: мати одна, батьки різні.
Так ось, старший брат Вова одружився рано, ще коли в технікумі вчився. На останньому курсі вже син у нього наpoдився. Мати жаліла синочка, допомагала усіма силами як могла. Навіть свого молодшого Антошку зовсім закинула, аби старшому допомогти.
Ріс Антон сам собі наданий, поки мати і брат зайняті були, няньчили маленького Миколку. Мабуть, саме через брак материнської любові і турботи, в двадцять років знайшов Антон собі дівчину постарше, Асю. Їй було двадцять п’ять. Висока, гарна, розумна, але був один нюанс у неї – дитина від першого шлюбу, хлопчик п’яти років.
– Антоха, ти що? Навіщо тобі дружина з «причепом»? Он скільки молодих вільних і нічим не обтяжених дам навколо. Не знаю. Я б не одружився з такою.
Так заявив старший брат молодшому, після того, як Антон познайомив їх з матір’ю з Асею. На що хлопець твердо відповів:
– Я її люблю і одружуся з нею! І син у Асі дуже хороший!
– Ну, ну, подивимося, що ти скажеш, коли у тебе свої народяться, цей тільки заважати буде, і життя вам псувати.
Мати мовчала, тримала нейтралітет. З одного боку, вона не бажала синові такої долі, але з іншого – вона сама була в такій же ситуації, як Ася, другий чоловік взяв її зі старшим сином.
Антон і Ася одружилися. Через кілька років у них наpoдилися діти: хлопчик і дівчинка, погодки. Весь цей час Вова недолюблював Асю, дивився з висока, ставився до неї, з якимось презирством.
Після народження рідних дітей Антон багато разів згадував слова брата, як доказ того, що той був не правий. Так, свої діти, звичайно, рідніше і найулюбленіші, але ставлення до старшого сина у чоловіка ніяк не змінилося. Навпаки, хлопчик ріс, дорослішав і тягнувся до вітчима, той в свою чергу із задоволенням брав участь у його вихованні.
А потім в родині старшого брата стався розлад і гучне розлучення. Дружина застукала Вову з іншою. А потім та ще й вaгiтною виявилася. Вова пішов жити до неї. Але ось «заковика» вийшла. У тієї іншої теж дитина була від першого шлюбу. Мабуть, доля вирішила провчити категоричного Володимира.
Читайте також: “Добряче нaбpaвшись, вирішила я чоловіка нaлякaти, залізла під ліжко. З того дня більше не n’ю я”
Довелося йому змиритися з «причепом», тому що любив він ту свою нову жінку. Прийняв він цю дитину, куди подітися. Але тепер з Антоном і Асею намагається не перетинатися, соромно, мабуть, за засудження і багаторічне презирство.
Так, неодноразово доведено самим життям, що вся справа в коханні між чоловіком і жінкою, а не в тому своя дитина чи чужа. Якщо чоловік не кохає жінку, часто і свої власні діти не потрібні, а якщо вже кохає сильно, по-справжньому, то приймає і її дитину.
