“Навіщо вам гроші витрачати, орендувати? Заїжджайте і живіть, ось ключі” – сказала свекруха і вружила ключі. А потім її “доброта” обернулася скандалом і ненавистю

– Я сама з донькою живу, з дитиною їй допомагаю. Моя квартира – пустує. Навіщо вам гроші витрачати, орендувати? Заїжджайте і живіть, ось ключі.

Поліна Олександрівна, посміхаючись, вручила нам в’язку ключів. Варто було нам розпрощатися з жінкою, як чоловік одразу сказав:

– Ми туди не поїдемо.

– Чому? – поцікавилася я.

– Олю, мама не просто так до моєї сестри переїхала. У неї борг за квартиру. Там немає гарячої води і електрики – пояснив чоловік.

– Ну і що? Оплатимо, підключимо. Тим більше, ти сам говорив, що у твоєї мами фінансові труднощі. Міг би і допомогти мамі з оплатою комуналки.

Шановні читачі запрошуємо вподобати нас у Telegram та Instagram

– Я і допомагав! Я щомісяця їй гроші давав, щоб мама за квартиру платила. А вона ці гроші моїй сестрі віддавала, на дитину. Чому я повинен знову платити за те, що вже оплачував? – обурився чоловік. – Олю, зрозумій: варто нам туди заїхати і все підключити, як мама відразу туди повернеться. Ми будемо орендувати квартиру, це більше не обговорюється.

– Все зрозуміла. Ключі тільки мамі своїй поверни.

З доводами чоловіка я погодилася – йому свою маму краще знати. Ми знайшли симпатичну однокімнатну квартиру, віддали заставу, оплатили за перший місяць і заїхали.

Через два тижні почалося «промацування грунту». Мені написала зовиця: «З телефону сидиш? Світло підключили чи що? Молодці!». Відразу після цього, чоловікові зателефонувала Поліна Олександрівна:

– Синку, у нас воду гарячу відключили. Ми сьогодні ввечері митися до вас приїдемо.

– А ти звідки нашу адресу знаєш? – тупонув чоловік.

– Як звідки? – здивувалася свекруха. – Я там майже все життя прожила!

– Ой, мам, забув тобі сказати – ми з Олею квартиру орендуємо. Я тобі ключі від твоєї завезу днями. Пробач, зовсім з голови вилетіло.

– Тобто, у мене вдома все так же немає ні світла, ні гарячої води? Я правильно зрозуміла?

– Так, мамо, ти все правильно зрозуміла.

– Ну що ж. Все з твоєю дружиною зрозуміло – сказала Поліна Олександрівна і кинула трубку.

Ми з чоловіком здивовано переглянулися. Так, розмову я чула – поруч з чоловіком на дивані лежала, ми кіно дивилися. А динамік телефону гучний.

Наступного дня, чоловік відвіз своїй мамі ключі від квартири. А повернувся весь засмучений. Від питань відмахувався, вечеряти відмовився, відразу спати завалився. «Я так і знала, що ти маму з братом посварити хочеш, твapюка ти остання» – нове повідомлення від сестри чоловіка нічого не пояснило, а все тільки заплутало.

Я поговорила з чоловіком. Він відповів коротко:

– Вони вирішили, що не хочуть тебе приймати.

Після цього, я майже три роки не бачила ні свекруху, ні зовицю. Чоловік заборонив їм приходити до нас додому і не брав мене з собою до них в гості.

Два місяці тому я наpoдила доньку. І ми готувалися до «родин». Вирішено було запросити хресних дочки і моїх батьків, а мама і сестра чоловіка були під питанням. Випадково я почула, як чоловік розмовляв по телефону. Як я зрозуміла – зі своєю мамою.

– Тільки спробуй мені дружину засмутити! Тільки ляпни що-небудь! Ноги твоєї в моєму будинку не буде, зрозуміла? Так, треба буде – і внучку бачити не будеш. – говорив чоловік своїй співрозмовниці.

Ми накрили стіл, вбрала нашу красуню у гарненьку сукенку і стали чекати гостей.

Родички чоловіка запізнилися. Зовиця прийшла зі своїм 6-річним сином. Вони вручили нам подарунки – 4 баночки дитячого сирка і крем під підгузник, половинку тюбика.

– Це ще після мого Вадька залишилося, хороший крем! – кивнула мені зовиця.

А свекруха зі мною навіть не привіталася – відразу повз пройшла, до ліжечка, де спала її внучка.

Розмова за столом не клеїлася – зовиця зі свекрухою переморгувались і постійно перешіптувалися. Варто було кому-небудь з гостей побажати щастя-здоров’я нашій дівчинці, як вони пирскали зі сміху. А коли моя мама вручила свій подарунок – гарне платтячко і набір косиночок, свекруха скривилася і сказала:

– Я б для своєї внучки теж розорилася. Шкода, що у мене тільки один онук.

Відразу після цих слів, мій чоловік підійшов до своєї мами, взяв її під лікоть і ласкаво сказав:

– Мамо, тобі час.

І тут свекруху прорвало. Як вона мене, виявляється, ненавидить. Вона кричала, що через мене вона все ще живе у дочки і не може повернутися до себе додому. Тому що кілька років тому саме я заборонила її синові оплачувати ті борги. І вони до сих пір не погашені, уявляєте? Поліна Олександрівна кілька років пестить і плекає цю надуману образу. І саме тому – внучка їй не внучка.

Читайте також: Альбінка почала зустрічатися зі своїм одруженим керівником, забрала це золото від дружини, а потім надумала повернути. Але поворот подій її здивував

Чоловік вивів свою волаючу матір з нашого будинку. Зовиця, схопивши свого сина, сама слідом вирушила.

– Не хвилюйся, більше вони тут не з’являться. Я дав мамі шанс, але вона його благополучно проcpaла. – обняв мене чоловік.

Не розумію, чому у свекрух завжди у всьому винні дружини їх синів?