Катька – дивна дівчина. Про таких часто кажуть – собі на умі. А батьки говорили – «дика вона у нас якась». Після школи Катька поїхала вчитися в місто. Вивчилася на бухгалтера і пішла працювати перукарем, пройшовши двотижневі курси. Вже працюючи перукарем, вона збагнула, що в моді зараз фарбувати нігті за гроші. З цієї причини, вона стала фарбувати нігті на дому. Робота їй подобалася і приносила деякі грошики: – А чого, нормально, – говорила вона, – сидиш вдома, люди приходять, нікому нічого не зобов’язана.
Несподівано для батьків, Катька одного разу приїхала додому з міста з молоденьким хлопчиком. – Це Міша, – сказала Катька, – ми вже з ним разом живемо. Батьки як би не засмутилися, Катькі вже двадцять три роки, пора вже «з кимось жити». Єдине, потенційний наречений був молодший Катьки аж на п’ять років.
Ні, звичайно, таке буває, що кавалер набагато молодший, але якось б не дуже хотілося для дочки такого. А через півроку Катька з кавалером оголошують: – Хочемо одружитися, робіть нам весілля. Ну, а що, краще вже нехай заздалегідь одружуються, ніж потім на швидку руку, коли закортить, захід організовувати.
Тільки ось що наречений, що наречена – обоє з найбільш звичайних сільських сімей, де в багатстві не купаються, а про розкіш тільки по телевізору по першому каналу чули. Ну, і запропонували батьки майбутнім «молодим», мовляв, давайте ми з вами дуже, прямо дуже, скромне весілля зіграємо, а якщо гроші залишаться, то ми вам їх подаруємо.
– Ну вже ні! – сказали наречений з нареченою. – Ми хочемо як у всіх – щоб запам’яталося і на все життя. Нікуди батькам діватися. Одні продали половину худоби, а інші взяли кредит. Почалася підготовка до торжества. Катька сама вибрала ресторан на березі озера.
– Так це нам що – не випити буде? – не зрозумів батько. – Потім же звідти додому гнати вночі.
– Нічого, – заспокоїла його Катька, – наступного дня ще в селі погуляємо. Батьки закрилися в кімнаті і почали підраховувати суму, у скільки весілля обійдеться. Іноді вони вибігали за настоянкою ромашки.
А перед весіллям, коли розсилали запрошення, Катька з кавалером придумали, щоб весілля у них було в кольоровому стилі, як у всіх. З цієї причини вони попросили гостей прибути в синіх нарядах з помаранчевим елементом. Родичі потім дзвонили батькам нареченої і нареченого і шепотіли, мовляв, а куди ж ми потім ці помаранчеві краватки прилаштуємо, та й в синьому костюмі на роботу не підеш. Але батьки зітхали і говорили, що так нині модно.
Ось і день весілля. Гості під’їхали до РАЦСу. Там молоді розписалися. А далі водіям автомобілів зовсім було нецікаво – всі відпочивали, наливали і раділи життю, а вони знали, що ще належить назад їхати, так як ресторан оплачено до 10 вечора. На весіллі було все стандартно. Вірніше сказати – як у всіх. Тамада – який співав і танцював. Подружки нареченої – які в однакових сукнях. Модна музика – яка веселила тільки молодь. Дорогущий фотограф – який говорив «Ви сюди, а ви сюди». Ну, а ввечері поїхали по домівках.
А ось на наступний день батьки молодят зробили справжнє весілля для дорослих гостей. Прямо в городі – спорудили навіс, поставили столи, витягли на столи м’ясо, овочі, закуску, рибу – все те, чого не було в дорогому ресторані. І гості всі під’їхали (благо була субота). Всі спілкувалися і раділи, що зібралися разом. А про молодих не згадали. Для них зробили весілля, зараз прийшов час і самим відпочити.
Фото ілюстративне з вільних джерел
