У селі, де всі знали одне одного, а новини швидко розносились від хати до хати, родина Ганни була на слуху. Всі знали про Тараса, її сина, – доброго і порядного хлопця, що працював на полі і завжди допомагав старшим.
Але поряд з ним була Марина, його дружина, яка ставала для всіх головною загадкою і, з часом, причиною багатьох чуток і пліток. Ганна вже давно знала, що її невістка не відповідає нормам і цінностям, які існували в їхньому колі.
Але щось у її душі не дозволяло їй повністю відвернутися через це від сина. Та й сам Тарас ніяк не міг зрозуміти, чому Марина так себе поводить.
Марина з’явилася в їхньому житті кілька років тому, коли Тарас ще був молодим і наївним. Вона мала гарну зовнішність, була весела, відкритіша за більшість дівчат у селі.
Спочатку її поява не викликала жодних підозр, але з часом ситуація змінилася. Її вчинки почали відрізнятися від звичних норм. Вона часто пропадала до пізньої ночі, без пояснень, іноді навіть не з’являлася вдома кілька днів поспіль. Тарас, який дуже любив свою дружину, переживав, не знаючи, що робити.
Ганна не могла мовчати. Вона, як справжня матір, стежила за тим, що відбувалося в їхньому домі. І хоча вона не прагнула виставляти родину на показ, все більше розуміла: Марина не відповідає тим принципам, які, на її думку, мала б притримуватися жінка в селі.
Її невістка часто залишала чоловіка на ніч, а інколи й по кілька днів, у той час, як Тарас весь цей час ходив по селу, запитуючи у друзів і знайомих, чи не бачили вони Марину.
Одного вечора, коли Марина знову зникла на кілька днів, Тарас сів за кермо і поїхав по всіх знайомих, де могла б бути його дружина.
Він відвідав і будинок її матері, і кількох друзів, і навіть тих, з ким вона раніше мала справи. Але ніде не зміг її знайти. З кожним новим місцем він відчував, як руки опускається, а розум намагається зрозуміти, де його люба дружина.
Ганна не могла більше терпіти цього. Кожен раз, коли вона бачила Тараса, що повертався з пошуків, з його очей йшло стільки відчаю, що мати не витримувала. Вона говорила сину прямо:
– Ти не бачиш, сину? Вона не для тебе. Ти справжній чоловік, а вона… вона не варта твоїх зусиль. Ти заслужив кращого.
Але Тарас, попри всі намагання матері, не міг відмовитися від Марини. Він не вірив, що вона могла зробити щось погане. Він просто сприймав її як свою дружину, свою частину життя, навіть якщо іноді її поведінка ставала незрозумілою.
Марина, зі свого боку, теж мала свої проблеми. Деякі з них мали глибокі корені у її сім’ї та вихованні. Вона не могла знайти себе в цьому селі, їй здавалося, що вона заслуговує на більше, на щось цікавіше, на щось велике і яскраве, на життя, яке не обмежується тільки важкою працею.
Вона шукала розваг, шукала шляхів, щоб втекти від того, що її оточувало. Водночас, кожного разу, коли вона верталася додому, в душі був той самий холодок розчарування. Вона втішала себе тим, що Тарас все одно чекає на неї. Але чим більше вона гуляла, тим більше віддалялася від нього.
Після кількох днів пошуків він нарешті знайшов Марину. Вона була у когось із знайомих, сховавшись від нього, від світу. Вона не могла пояснити, що сталося. Тарас стояв перед нею, але його погляд вже не був таким, як раніше. Він розумів: його дружина пішла на інший шлях, і він більше не міг стояти на стороні, спостерігаючи за її занепадом.
Тарас повернувся додому, і в його душі був вир із сумнівів. Мати, зрозумівши, що її син більше не може приховувати від себе правду, лише покивала головою:
– Ти все зрозумів, сину. Час прийшов. Іди своїм шляхом. Вони обидва мовчали, кожен зі своїми думками. Вони розуміли, що життя не може продовжуватися так, як раніше, і що родина має бути здорова, а не наповнена обманами і втечею.
Так почався новий етап у житті Тараса. Він не був винний у тому, що трапилося з його родиною, але йому довелося навчитися ставити межі і відпускати тих, хто не був готовий іти поруч.
І хоча це було важко, в його серці залишалося велике бажання жити щасливо, без ганьби і обману. А Марина нарешті отримала таку бажану свободу, яку на жаль вона не використає собі на благо.
Чи вірно вони зробили?
Автор: Галина Червона
