Ні для кого не було секретом, що жінок Богдан міняв, як шкарпетки. Знала про це і дружина Олеся: знала і мовчки стpaждала і щовечора ставала на коліна

Худощаві пальці чоловічих рук, тремтячи, перебирають галузки на вервичці, вуста шепочуть молитви. Цього чоловіка тепер частенько можна побачити у церкві, дорогу до якої ще донедавна він вперто обминав.

Здавалось би, усе є для життя: сім’я, дім висока посада, гроші… Та, мабуть, для щастя цього виявилося недостатньо. Чим більше було досягнуто, тим вищу планку ставив перед собою, прагнучи весь світ покласти до своїх ніг. Джерело

До зверхності, пихатості чоловіка, батька в домі звикли дружина і діти. Він «кидав» їм гроші, наче щенятам, не приховуючи при цьому свого лицемірства, насмішкуватості, мовляв, який я «добродій».

Ні для кого не було секретом, що жінок Богдан міняв, як шкарпетки. Знала про це і дружина Олеся: знала і мовчки стpaждала… Боялася його, бо міг у стані злoсті замахнутися на жінку кулаками.

Скажете, терпіла через гроші. Та ні, швидше – заради дітей, а ще леліяла в душі спогади про їхні перші зустрічі, про щасливий час, прожитий разом. Це ж десь лише два роки тому, відколи зайняв високу посаду у фірмі, став, наче сам не свій. Як підмінили її Богдана.

Нестерпно боляче було Олесі переносити чоловікові приниження та образи, бо, незважаючи на все, не переставала любити.

Шановні читачі запрошуємо вподобати нас у Telegram та Instagram

Жінка щовечора ставала навколішки перед образами і ревно молилася за навернення чоловіка.

А він… Не бачив ні сліз, ні мольби. Напiдпитку опівночі приходив додому, зранку – на роботу. І так день у день, навіть у вихідні знаходив роботу, чи то пак, відмовку для дружини і дітей.

І Олеся, й діти добре пам’ятають той день, який став переломним у їхньому житті. Тремтячим голосом, зателефонувавши додому, Богдан промовив:

– Мене підставили, я не винен, – тільки й спромігся сказати.

У той час його покинули всі, крім рідні, – друзі, знайомі, колеги, коханки… Найбільшу підтримку й опору відчував лише від найрідніших, перед якими упродовж останнього часу так завинив. Вони не дорікали, не глузували і не зловтішалися, а робили все можливе, щоб довести, що Богдан не винен.

Продали цінні речі, які були в квартирі, найняли хорошого адвоката. За якихось декілька тижнів Богданову непричетність до переводу з їхньої фірми в офшорні великої суми грошей було доведено. Його підставив той самий начальник, який два роки тому свого перспективного працівника підвищив у посаді і обіцяв «гори-мости».

Читайте також: Олесь одружує сина. Від хвилювання витирає долонею сльози. Оксана так і не приїхала. Матір називається, – перемовлялися гості. – Певно вже давно якийсь сеньйор їй голову закрутив. Поїхала на заробітки і про дітей забула

Усе почало ставати на свої місця. Поступово Богдан зрозумів, хто є хто у його житті: хто використовував, а хто – щиро любив і терпів.

Сліпа і черства душа чоловіка ставала відкритішою, прагнула наповнюватися новим, потрібним змістом. Цю незаповнену нішу відтепер заповнювало спілкування з рідними і дорога до Божого храму, яка виявилася довгою і тернистою.

Там він віднайшов цілковитий спокій і гармонію. У храмі Богдан щиро каявся за біль, спричинений рідним, молився до Господа, якого впустив у своє серце…

Автор – Оля ГЛАДЧУК-ПОПАДЮК