Зі своїм майбутнім чоловіком я познайомилася, коли мені було 18 років на одній з вечірок. До мене чіплявся якийсь настирливий хлопець. Олег розібрався з негідником, для цього довелося застосувати силу. Я зрозуміла, що зустріла захисника. Олег був м’язистий, можна сказати, що симпатичний хлопець. Інтелект середній.
Працював він зварником, головне для нього було – вміти діяти руками. Міг розібратися в суто чоловічих справах – полагодити проводку або кран. Блискуче жартував. Він не раз мене рятував з різних каверзних ситуацій. На дискотеці не дозволив приставати до мене п’яному мачо, одного разу на моєму дні народження різко сказав моєму батькові, щоб він не піднімав на мене руку (батько міг вломитися кому хочеш, тяпнувши зайвого).
Восени, коли я ввечері поверталася додому з Університету, на мене напали підлітки, почали притискати до стіни і шукати гроші, не знаю, що у них ще було на думці. Завдяки випадку там виявився Олег і відчайдушно бився за мене. Одному хлопцеві він так накидав, що той опинився в реанімації. Олега посадили за це на рік.
Я його не любила, але була захоплена моральними рисами. Він був моїм ангелом хранителем. Коли минув рік ув’язнення, Олег зробив мені пропозицію. Я погодилася, бо думала, що ми створені одне для одного. Наївна.
І ось почалося наше сімейна життя, повне негараздів і розчарувань. Олег ревнував мене до всього, що рухається і це неймовірно дратувало мене. Він вимагав ідеальної чистоти, тому просив мене звільнитися і сидіти вдома. Дітей у нас до того моменту було двоє. В особистій сфері Олег був також простий, як і в житті. Мені потрібно було більшого. Я не знала конкретно чого, але розуміла, що чимось обділена.
Пізніше я зрозуміла, що була права. Не було романтики. Я виглядала завжди привабливо і на роботі з’явився залицяльник, в якого я закохалася. Він був неймовірним романтиком – він був повною протилежністю мого чоловіка. Він придумував для нас всілякі ситуації, які заводили мене і тримали в тонусі. Коли чоловік їхав до матері в інше місто, ми відривалися по повній – зустрічали світанки і їздили в інші міста на екскурсії.
Для нас головне було бути разом, відчувати невловимий зв’язок. Ми могли дивитися разом фільми і думати про одне й те ж, з моїм же чоловіком таке було неможливо. Знаючи, що мій чоловік запросто закопає всіх, хто буде зі мною зустрічатися, тому я не афішувала своїх таємних стосунків, намагалася перетворити все на фарс.
Ніхто і не здогадувався про мої пригоди. Чоловік свято вірив в мою вірність, я його не сміла засмутити. Згодом він перестав бути таким ревнивим. Я розслабилася, стала частіше бігати до коханця. Але моєму нинішньому коханому мало було зустрічатися, він хотів жити зі мною: він вимагав, щоб я розлучилася.
І ось я одного разу прийшла додому і сказала чоловікові, що не хочу жити з ним, що закохалася і прошу відпустити. Думала, якщо я більше не вийду з цієї квартири, значить – доля. Але чоловік встав, буденно налив собі і мені каву і сказав, що я все вигадую:
– Ти не можеш закохатися, піти теж не можеш. Я тебе врятував і ти моя назавжди. Всі мої слова були сприйняті як щось порожнє, чоловік взагалі не розглядав такої версії, як наше розлучення. Тепер обмірковую, що робити далі.
Фото ілюстративне, з вільних джерел
ПЕРЕДРУК ЗАБОРОНЕНО!
