“Ну навіщо ти взяла подругу на побачення? Тим більше таку, як ця твоя”: Марина спершу коханого відбила, потім iнвaлiдом його покинула

Жовтень прийшов до нашого міста холодними вітрами і проливним дощем. Я йшла з роботи, піднявши комір, мені хотілося швидше налити собі гарячого чаю і зігрітися. Раптом, бачу віддалік від залишеного біля під’їзду автомобіля лежить чоловічий гаманець. Озирнулася – нікого.

Заглянула всередину – кілька візиток і гроші. Постоявши трохи біля під’їзду, я почала остаточно замерзати, власник моєї знахідки так і не з’явився, чесно почекавши двадцять хвилин, я вирушила додому.

– Мам, я гаманець чийсь знайшла, – крикнула я з порога.

Дай гляну, доню, так тут гроші, а ось і візитка. Туманов Павло Олексійович. Що будеш робити?

– Подзвоню і поверну, – знизала плечима я.

Так почалося моє знайомство з Павлом. Ми зустрілися в кафе на наступний день, я повернула знахідку, а чоловік в свою чергу подарував мені гарний букет квітів. Павло розповів, що заїжджав до товариша у наш будинок, та виходячи з під’їзду ненавмисно гаманець свій і впустив, в поспіху відповідаючи на телефонний дзвінок.

Потім було побачення, на яке я взяла Марину, Паша обіцяв прийти з другом, а прийшов один.

Тож не дивно, що подруга включила всі свої чари і вправність: молодий, красивий хлопець, та ще й з грошима.

– Поліно, уявляєш, Павло зробив мені пропозицію! – заявила через місяць  щаслива Марина.

У мене в гpyдях шалено закалатало серце. Всі ці дні, я робила вигляд, що Паша мені байдужий, але всі думки були тільки про нього. Я чула як подруга мило воркує з ним по телефону, як в її очах загорівся вогник після тієї першої зустрічі.

– О, як здорово, я тебе вітаю! – спробувала посміхнутися я.

– Полю, будеш моєю подружкою нареченої, ну, погоджуйся, ти ж нас все таки познайомила. Відмовиш – весілля не буде! – надула губи Марина.

– Добре. Знаєш, Мариш, щось мама дзвонила, я зовсім забула, що обіцяла прийти сьогодні раніше.

Я вибігла з кафе і ще довго блукала по вечірнім міських вулицях. В голові звучав мамин голос: «Добра ти у мене, Полю, а життя воно таке, десь треба і хитріше бути, ну навіщо ти взяла подругу на побачення? А вже тим більше таку, як ця твоя Марина?».

На наступний ранок я взяла на роботі розрахунок, а потім поїхала до тітки, не могла більше жити в цьому місті, дихати цим повітрям, тут мені все нагадувало про нього і зраду подруги. Мама підтримала, бачачи мою байдужість до всього. Уже на місці я влаштувалася на роботу, і на час забула про все.

Минуло два роки. За мною почав доглядати колега, а я розсудила: начебто позитивний, заробляє, красиво залицяється, чим не жених, мама напевно б схвалила. І я сказала йому «так».

Ми почали готуватися до весілля. А приїхавши в гості до мами, я дізналася, що Паша потрапив в авapію, і йому треба буде пройти довгий шлях реабілітації щоб знову встати на ноги.

– Мариш, як ви, може допомогти чим? – запитала я тут же набравши номер колишньої подруги.

– Ми розлучилися, Поль. Я ще молода для того, щоб вішати собі такий хомут на шию, ти ж розумієш.

– А як же він?

– Hайме доглядальницю, – хмикнула Марина і поклала трубку.

У той же вечір я з завмиранням серця стояла біля його дверей, не наважуючись натиснути на дзвінок. Раптом двері відчинилися самs, з квартири вийшла літня жінка.

– Ви до Павлa?

– Так, – привітно усміхнулася я – як у нього справи? Я тут гостинців принесла.

– Проходьте, він зрадіє, до нього після того випадку ніхто ж і не приходить. Дружина пішла. Так і живемо одні. Я до речі його мама, Ольга Миколаївна.

Читайте також: “Все почалось з того, що хтось користувався моєю косметикою, і точно не чоловік, їв мою їжу. А далі, все як ви подумали, тільки ще гірше”

– Дуже приємно. Поліна.

Ось так зайшовши на 15 хвилин, я залишилася в цій сім’ї назавжди. Я була поруч з Пашею весь період відновлення, разом ми робили з ним його перші кроки і раділи цьому як діти. Так, він намагався відштовхнути мене спочатку, а через кілька місяців зізнався у коханні.

З тих пір минуло десять років. Ми виховуємо двох чудових синів і живемо душа в душу. А Марина? Вона до цих пір одна, все шукає більш вигідну партію, сподіваюся коли-небудь їй у цьому пощастить.

Джерело.

Шановні читачі запрошуємо Вас на наш канал у Telegram