Образи, які ніхто не заподіював
Ми багато чого плутаємо: день з ніччю, кохання із закоханістю, правду з брехнею і уявну образу з реальною. Коли нам в лоб кажуть «дурепа!» Або обіцяють заїхати і не заїжджають – образа справжня, відчутна, реальна, але найчастіше ми ображаємося на людину, яка не сказала того, що хотілося б почути і не зробила того, що в подібних випадках прийнято робити.
Давня подруга ось уже десять років сердиться на чоловіка. Він не миє після пробіжки кросівки, не ходить зранку по кисле молоко і не опускає кришку унітазу. Іноді запитую: «Ти з ним домовлялася про це? Укладала «шлюбний контракт»? Вона кидається у злі сльози: «А самому важко здогадатися?»
Троюрідна тітка півстоліття не розмовляє з племінницею через неявку на пoхoрoн першого чоловіка. Як вона могла, адже так прийнято! Племінниця стверджує, що категорично не ходить на подібні заходи: – Чи вірите? Фізично не можу. Віддаю перевагу пам’ятати його живим, що сміється, а не з віночком на лобі. Він продовжує жити в моєму серці, і це головне.
Виходить, ми ображаємося на людей, що живуть і думають інакше. На тих, хто не голосує на виборах, не їсть кутю, не робить намаз і не буде вiдрiзати крaйню плoть. З таким же успіхом можна ображатися на холодне сонце взимку і на собаку, який не бажає пекти млинці і чистити зуби. В результаті – замкнуте коло: чоловік сердиться на дружину за неприготована вечерю, дружина – за млявий ceкс, діти – на батьків за неподаровані ковзани, батьки – на дітей за рідкісні візити. Адже реальної образи не було, кожен робив, як міг і вмів, тільки все зачаїлися по-справжньому.
Часто чую в розмові залізний аргумент: «Я на нього розраховувала». Відразу виникає питання: «А були підстави? Попередня домовленість?» Я, може, теж розраховувала, що Свєтка віддасть мені свій старий автомобіль і дозволить пожити в пентхаусі, поки подорожує по Африці. Бачила ж, що животію в орендованій квартирі? Або: «він завжди так робив, а тепер перестав». Напрошується анекдот:
На вулиці якийсь Мойша протягом багатьох років просить милостиню, а Абрам щодня, проходячи повз, дає йому п’ять шекелів. Одного разу той кинув у відерце один шекель замість очікуваних п’яти.
Мойша в подиві:
– Що сталося? Я тебе чимось образив?
– Анітрохи. Просто вчора одружився і більше не можу дозволити таку суму.
На що Мойша закричав на всю площу:
– Люди, ви тільки вдумайтеся! Це дурень вчора себе окільцював, а я тепер повинен утримувати його сім’ю!
Недарма кажуть: «якщо зробити двічі що-небудь добровільно – на третій раз від тебе цього чекатимуть, а на четвертий – вимагати».
Психологи стверджують, що 99% образ ніхто не заподіював, просто ми собі вирішили, що всі повинні думати, відчувати і діяти, як ми. Тому спілкуючись з людьми, підсвідомо граємо в шахи. Зробивши хід – чекаємо відповідного.
Автор – Ірина Говоруха
