Проходить час і цей момент невловимий.
Стати коханкою це повільна отpyта, якa отpyює дyшу. Джерело.
Спочатку радість, приємні емоції, потім це все збільшується вдвічі. Потім приходить ейфорія, ти літаєш, тобі класно, весь світ прекрасний і ти готова обійняти весь світ.
Перший дзвіночок – це коли ти починаєш чекати. Чекати зустрічі, чекати дзвінка, повідомлення.
Читайте також: Я переконаний, що якби тодішня коханка мого тата не вступила з ним у зв’язок, життя нашої сім’ї було би цілком інакшим
Другий дзвіночок – коли ти починаєш чекати все сильніше. Потім ти починаєш думати про нього все більше. І все більше і більше твій настрій починає залежати від його вчинків, від того, що він скаже, зробить і інше.
З ним добре, і неважливо, що він одружений. Та й взагалі, захочу – кину.
Проходить час і просто одного разу ти розумієш, що ти ревнуєш його до дружини, до їх спільниx відпусток і планів, до їх спільних дітей (бо народила йому їх вона, не ти) і повільно, але вірно починаєш бажати більшого .
Більше часу, більше уваги, більше емоцій. Далі ще гірше.
Ти розумієш, що закохана, що жити без нього не можеш і що кинути не можеш, хоч і намагаєшся. І що майбутнього немає і що він ніколи не стане твоїм, що ніколи не народиш ти йому сина чи дочку і що ніколи ви не будете засинати і прокидатися разом.
В кінцевому підсумку, ти розумієш, що потрапила в глухий кут. Але змінити вже нічого не в силах. Ти вже собі не належиш. Ти просто лялька в його руках. І пощастить тим, кого жонатик кинув сам, і після моря сліз, відчаю і дeпресії, якщо пощастить, у них є шанс побудувати нове життя.
Не тіште себе ілюзіями. Не лізьте в чужу сім’ю. А ті, хто заліз – біжіть скоріше.
Життя одне, воно коротке, і не варто його витрачати на порожнечу. На Чужих чоловіків.
