fbpx

Одного дня хлопця раптово не стало. Добрий був, згадувала Тамара та витерла сльозу на щоці. Та доля звела жінку з Павлом, старшим на 10 років

Мій знайомий друг Богдан, який працює журналістом, з колегою поїхали у ліс. Де за словами мешканців села, мешкає одна жінка, Тамара, вона жила одразу з двома чоловіками. Коли Богдан з колегою приїхали на місце, то вони побачили гарну, прибрану хатину. А на подвір’ї і справді ходила, жінка яка вже була старшою.

Вона побачила Богдана з колегою, насторожившись спитала у них, що їм потрібно? Чоловіки зразу вагались, проте відступати вже не було куди, то ж Богдан її і прямо спитав: ” Люди кажуть, що ви живете з двома чоловіками це правда?” Жінка одразу заперечувала, проте її очі видавали  все.

Богдан з колегою зрозумівши, що жінка вагається, зуміли переконати, що ніхто її осуджувати не буде, а її історія може допомогти іншим жінкам робити те що вони хочуть і не боятися. Тож Тамара і повідали їм свою жіночу долю про своїх двох чоловіків. Вийшла вона заміж зовсім молодою, заледве дев’ятий клас закінчили, та й привела на світ малюка.

Щоправда ні хлопець, ні його батьки не відреклися від дитини. Вони розписалися та жили потихеньку. А опісля у них ще було двійко дітей, то разом троє. Господарювали збудували просторий будинок, біля лісу, діти росли здоровими та розумними. Та одного дня хлопця раптово не стало. Хороший був, згадувала Тамара та витерла сльозу на щоці.

А потім жінці трапився Павло, який був старший від неї майже на 10 років. Він залишився сам без жінки,та й почав до неї заходити. Хоча чоловік і біленьку полюбляв однак Тамара з меншими дітьми все ж погодилась піти жити до його халупи, адже старший син швидко одружився та стали жити у будинку Тамари.

Однак невдовзі, він з дружиною поїхали на заробітки, то ж Тамара з дітьми повернулася назад додому. А за ними і пішов до них жити Павло. То й так помалу хазяйнували, однак допікав він їй витівками після біленької.

Та одного дня на фабрику де працювала жінка, прийшов на роботу високий чорнявий хлопець. Він одразу жінці приглянувся, вона і не сподівалася що Віктору вона теж подобається, адже хлопець був від неї молодший на 8 років.

Вони так таємно зустрічалися, та люди все ж донесли все Павлові. Жінка думала, як Павло затіє скандал, то вона його і вижене зі своєї хати. Але того, що запропонував чоловік Тамара аж ніяк не могла сподіватися. Павло сказав, що він не проти щоб вона привела додому свого нового “любимця”, однак з умовою, щоб його не виганяла, а то він уже в досить поважному віці, і треба ж йому якось старість довікувати.

Так вони і стали жити всі утрьох. Разом сідали за стіл снідали, обідали та вечеряли. Діти вже були дорослі, та на щастя жили окремо. Павло тільки брови хмурив, коли Тамара з Віктором зачинялися в спальні. Однак мусив миритися з цим, бо Віктор приносив у хату гроші. А в нього самого ні копійки за душею, а до пенсії ще декілька років.

Тож він господарював на полі та біля хати, коли Тамара та Віктор були на роботі. Час від часу Павло все ж бурчав до Тамари, однак вона йому одразу відповідала: “Щось не подобається тобі то йди тебе ніхто не тримає”.

Так прожили вони декілька років. Однак не витримав Павло щоденних осудів від людей та насмішок та одного дня під впливом оковитої накинувся на Віктора. Тамара ледь відтягла його від свого “любимця”.

Тож наступного дня рано вранці Віктор зібрав свої речі, як не просила його Тамара залишитись, він все ж пішов. І як добрі люди передали жінці, то Віктор вже давненько крутив щури мури з з однією молодичкою сусіднього села, тож і жити пішов до неї.

Тож залишилась Тамара з Павло самі. Жінка говорить що не може бачити на очі Павла, однак уже й не виганяє. Бо ж у хазяйстві все-таки потрібен чоловік, який не який.

Так вони живуть чоловік у літній кухні, а вона у хаті. Тамара часто сидить біля вікна та виглядає Віктора. Може колись і повернеться до неї, – часто думає жінка.

Автор: Нінель

You cannot copy content of this page