Квартира – це мій спадок від мами. Мама з татом добре заробляли і могли собі дозволити покупку нерухомість. Батько пішов від нас до іншої жінки, правда вчинив благородно, все майно переписав на маму, а сам пішов з одною валізкою.
З мамою ми залишилися одні. Мама познайомилася з іноземцем, вийшла за нього заміж і поїхала за кордон, кудись в Бельгію. Так що в дев’ятнадцять я жила у власній квартирі, красива і вільна. Джерело
В інтернеті я познайомилася з хлопцем, його звали Міша. Якийсь час ми листувалися, він писав мені всякі дурниці, але мені ці дурниці подобалися.
Обмінявшись фотографіями, ми домовилися зустрітися, він запросив мене в невелике, але дуже затишне кафе.
Ми проговорили весь вечір. Після кафе Міша проводив мене до дому та я запросила його на чашечку чаю.
Само собою, він залишився у мене до ранку, а вранці приємно здивував. Миша приготував дивовижний сніданок і приніс мені, в ліжко.
Ми з Мішею, зустрічалися все частіше і частіше і зрештою він переїхав до мене, притягнувши всі свої речі.
Своєї квартири у Міші не було, жив він у батьків, правда я ніколи у них не була і з його батьками не знайомилася, він не кликав, а я не наполягала.
Жили ніби не погано, працювали, він був ріелтаром, продавав квартири, я працювала на фірмі, мама до подруги влаштувала. Я зaвaгiтнiла, наpoдила прекрасну дівчинку, назвали Вікторією,
Розписуватися ми не хотіли, вірніше він не хотів, завжди говорив, навіщо нам штампи в паспортах, ми і так прекрасно живемо, зекономлені гроші витратимо на земельну ділянку, він вже пригледів.
Придивились ділянку, Мiшка купив, як і хотів. Ділянка була десь недалеко від міста, навколо природа, пташки співають, не ділянкa, а мрія.
Мiшка почав умовляти мене, продати квартиру, щоб побудувати свій будинок. Спочатку я не погоджувалася, але Міша почав тиснути через дочку.
Мовляв дитині, просто необхідне свіже повітря, близькість з природою, квіточки там, пташки, звірятка.
Я тільки уявила, як наша донька, грає на галявині біля будинку, навколо пташки співають, а навколо зелень і ніякої тобі загазованості, то відразу погодилася.
Мішка продав мою двокімнатну квартиру і зняв для нас невелику, затишну квартирку.
Сам Мішка, почав будівництво, нашого великого і красивого будинку, нам вже показували проект і навіть макет нашого будинку.
Але одного разу Михайло не повернувся і перестав відповідати на телефонні дзвінки. Я природно почала переживати і накручувати себе.
Я обдзвонила всі лікарні, всі поліцейські ділянки, все мopги міста. І в одному з мopгів, знайшовся хлопець з такими прикметами, але без документів.
Моє серце тьохнуло і по спині пробіг холодок. Зібравши дитини, я помчала в мopг. У мopзі виявився не він.
Згадавши про його батьків, я помчала до них. Хоч я і не була у них ніколи, але знала адресу, бачила якось в паспорті Михайла і запам’ятала.
Приїхавши туди, я піднялася на четвертий поверх і подзвонила. Двері відчинив п’яний зарослий мужик і сказав, що не знає такого.
І взагалі він не може запам’ятати, всіх кого прописував, в свою квартиру, адже він прописував всіх, хто добре заплатить, а іноді, просто за пару трійку бульбашок.
Вийшовши з під’їзду, я зовсім не уявляла, де і як ще шукати, мого Мiшу. Я сильно втомилася і хотіла їсти. Моя маленька Віка, теж почала вередувати і почала плакати. Ми поїхали додому.
На наступний день, продовживши шукати Мішу я вирушила на будівництво. На ділянці, стояв вагончик а навколо лежали дошки, колоди, цеглини. Раптом з вагончика вийшла людина, а слідом якась жінка.
Людина обернувся, це був Міша, а з ним якась жінка і відразу видно не сестра.
Я закотила грандіозний скандал, висловила все, що про нього думала і зажадала повернути гроші за мою квартиру.
Він закричав, щоб я забиралася, з його власної ділянки, а гроші повертати він не збирається і що вона ніколи не доведе, що давала йому гроші.
Я подала позов до суду, за фактом шахрайства. Добре батько допомагає і адвокатів найняв і нас з донькою до себе забрав, а то залишилися з малятком на вулиці.
