fbpx

Оля зібравши дитину, переїхала в орендовану квартиру, нічого не слухаючи і не пояснюючи. Тільки потім син зізнався, покаявся, що був гріх з його боку, захопився молодою медсестричкою, а та Олі сама все розповіла, мабуть, сильно захотіла в їх сім’ю влізти і молодого лікаря на собі одружити

– Син одружитися зібрався, радість-то яка, – щиро раділа Марта Іванівна, чудовій новині, давно пора вже двадцять вісім стукнуло, він все вибирає. Всі її ровесниці онуків доглядають, а вона навіть сина не одружила ще. Дівчину його прийняла без розмов, полюбила, як рідну. Та й як не полюбити, розумниця, красуня, на лікаря вчиться, відразу жити вони разом з Олегом стали, в маминій квартирі. Не відпустила вона їх від себе, чого дарма гроші витрачати, квартира велика, всім місця вистачить, і Марті Іванівні, веселіше.

Наречену звали Олечка, вся вона така мила, ніколи не суперечить, в усьому допомагає, готує смачно і з задоволенням. Свекруха з появою невістки, забула, коли і на кухні була, все Олечка робить, і в будинку чистота і порядок, і син обласканий і доглянуті. А Олечка Марті Іванівні все говорить, – Ви краще відпочивайте побільше, набігалися вже, за все життя …

Через рік Олечка сина подарувала чоловіку, а бабусі – онука, тож вона на пенсію вийшла заради такого випадку, з малюком няньчила, поки невістка навчання закінчувала. Бабуся ж в садок повела, і на лікарняних сиділа, відпустивши Олю на роботу. Загалом, все було добре в їх дружній родині. Що потім сталося, Марта Іванівна толком не зрозуміла, тільки розбіглися молоді. Оля зібравши дитину, переїхала в орендовану квартиру, нічого не слухаючи і не пояснюючи. Тільки потім син зізнався, покаявся, що був гріх з його боку, захопився молодою медсестричкою, а та Олі сама все розповіла, мабуть, сильно захотіла в їх сім’ю влізти і молодого лікаря на собі одружити.

Мама нічого не сказала, тільки подумала, – Яблучко від яблуньки, далеко не падає …, хоч і виховувала його одна, а гени нікуди не дінеш. А Оля, розумна була, не пробачила, тут же розлучення, аліменти, і так образилася на чоловіка, що і свекрусі онука не давала. Дуже Марта Іванівна по внучку нудьгувала, їздила до них, подарунки привозила, поговорити хотіла, не за сина просила, за себе, вона-то все одно бабусею залишилася, все дарма, не пустила колишня невістка її до онука, ось тобі і добрі стосунки, ось тобі і жили, душа в душу.

А син цю медсестричку в будинок привів, вона швидко постаралася. Мати її заздалегідь ненавидить, зруйнувала таку гарну сім’ю, адже не любить син її, відразу видно, а діватися нікуди, хто ж захоче такої слави на роботі, що дитину ненароджену кинув. Та й нова невістка, не рівня Олі, та ще дівка, не заладилося у них відразу. При сину пай-дівчинка, вся така біла і пухнаста, а за спиною шипить, – коли ти вже відживеш своє, кляча стара …

Ось і живуть тепер маються, і син і дружина його, і мати, яка такого ставлення зроду не бачила, і дитина ця майбутня нікому не потрібна, і нічого не виправити вже. Ось так в житті буває. Так що невістка невістці не рівня, не завжди свекруха винна.

Автор фото – Сергій Майстер

Позначки:
facebook