“Ось чому всяким куркам щастить? Ні шкіри ні пики, а він її на руках носить: дівчинка моя, кохана, дорога. Тьху, аж дивитися на неї противно!”, – в голові Юліани зазвучав голос, який озвучував думки подруги. А все бабусина каблучка

Юліана обережно дістала зі скриньки каблучку. Вона розповідала, що її прабабуся ніколи не розлучалася з подарунком свого нареченого Дмитра – вже дуже до душі припала дівчині ця незвичайна каблучка. Хто знає, можливо, саме вона її і згубила.

– Можна подивитися? – в мені затріпотала цікавість.

– Звичайно! – дівчина акуратно простягнула мені цю незвичайну річ.

– Неймовірно красива! Якась етнічна, чи що – сказала я.

– Так, вона і правда незвичайна, тільки ось щастя нікому так і не принесла, – зітхнула подруга.

Так, це було правдою. Стара коштовність завжди зберігалася в скриньці. Її Євдокії Петрівні привіз з Індії наречений. Як пізніше розповіла мені сама Юліана, прабабуся носила подарунок коханого майже не знімаючи. Ось тільки недовго. Приблизно через рік після весілля рідні стали помічати за дівчиною всякі дивні речі – вона розмовляла сама з собою, стверджувала, що чує якісь голоси, стала відлюдною і замкнулася в собі.

А у віці 25 років Євдокія Петрівна (встигнувши на той час наpoдити двох дочок), помepла. Своє життя вона закінчила в пcихiaтричній клініці, куди її поспішно відправили турботливі родичі.

Після її смepті ніхто так і не зміг носити цю каблучку: всіх, хто одягав її на свою руку переслідували дикий головний бiль і нічні кoшмapи. Ось і пролежала вона стільки років в скриньці.

– Ти впевнена, що хочеш надіти її на власне весілля? – я з остpaхом подивилась на подругу.

– Так, будь-якої іншої каблучки я і знати не хочу! Дивись, як вона на мені сидить! Як на замовлення, – Юліана продемонструвала мені свою руку.

До кімнати увійшла мама дівчини:

– Спробуй. Хто знає, може ти і правда зможеш її носити.

Юліана і Андрій готувалися до весілля. До своїх 30 років хлопець зробив непогану кар’єру в банку і коли на горизонті замаячило чергове підвищення, зі шкіри геть ліз, щоб догодити вищестоящому керівництву. Начальством була довгонога брюнетка 35 років, незаміжня і не обтяжена дітьми. Звичайно, Юліана шалено ревнувала. Тим більше, що кілька днів тому майбутній чоловік поїхав з начальницею у відрядження. Дівчина як могла, гнала від себе погані думки. Раптово задзвенів мобільник.

– Привіт, Юль! – дзвонила Настя, – подруга дитинства. Її голос звучав стривожено, було зрозуміло, що вона нервує. – Ти зараз не зайнята?

– Привіт, дорога, – відповіла дівчина. – Ні, я зараз вільна. А що, щось сталося?

– Це не телефонна розмова, – сказала Настя, – я заїду до тебе через годину.

– Ок, буду чекати. – Юліана була заінтригована.

– Отже, в чому справа? – відразу почала Юля, ледь подруга переступила поріг її квартири.

– Тільки не треба нервувати, добре? – Настя відвела погляд убік. – Це про твого Андрія.
“Так… І на що він так запав? Вона ж страшна! “- в голові у Юліани чітко прозвучав чийсь голос.

– Не зрозуміла, що ти сказала? – дівчина не повірила власним вухам. Це що, Настині думки?

– Вже не знаю, чи маю я право розповідати про це – Анастасія на секунду замовкла.-

Коротше, бачила я твого благовірного в одній кафешці кілька днів тому.

– Да ти що?! І що ж він там забув? – дівчина почала нервувати.

– Не знаю, що він там забув, але … Він був не один.

– Ну і що, швидше за все, це хтось із колег по роботі або ділові партнери, – почала вигороджувати свого нареченого Юліана.

– Ну якщо з колегами по роботі цілуються. То так, нехай це буде колега, – Настя уважно спостерігала за реакцією подруги.

“Ось чому всяким куркам щастить? Ні шкіри ні пики, а він її на руках носить: дівчинка моя, кохана, дорога. Тьху, аж дивитися на неї противно!”, – в голові Юліани зазвучав знайомий голос.

– Я щось не зрозумію, Настю, мені здалося, чи ти прийшла до мене повідомити, що Андрію зі мною дуже не пощастило?

– Ти що несеш?! – подруга розгубилася. – Нічого подібного я не говорила!

– Саме це ти і сказала щойно! – Юліана розлютилася не на жарт. – А може ти сама на нього запала?! А мені просто – напросто заздриш?!

“Як ця дурна дізналася?” – тепер Юля була точно впевнена, що чула Настині думки!

– Пішла геть звідси! І вистачить розпускати про нас з Андрієм плітки! Він мені вірний і я знаю це абсолютно точно, зрозуміла?! – випалила вона в пориві гніву.

Недбайлива подруга збиралась йти. У дверях обернулася і сказала:

Читайте також: Вона жила на вокзалах, переховувалася у вагонах потягів, жебpaкувала. Дитину наpoдила у лісосмузі. Так Іра мимоволі дізналася про важку долю її мами і про те, що має брата

– Та ти просто ідioтка, тобі пряма дорога в пcихyшку! Маю велику надію, що Андрій скоро сам зрозуміє, яку ненopмальну вибрав собі в дружини, – Настя пішла, голосно грюкнувши дверима.

Ідiоткa? Юліана уважно подивилася на каблучку. Нарешті, вона зрозуміла що відбувається. З її допомогою вона може чути чужі думки!

Виходить, Євдокія Петрівна була абсолютно нормальною. Просто каблучка дозволяла їй чути більше, ніж інші.

До речі, після повернення з відрядження Андрій теж пройшов “перевірку” каблучкою. Нічого кpимiнaльного за ним помічено не було. Після цього Юліана зняла прикрасу та прибрала назад у скриньку – до кращих часів. Через місяць у них відбулося весілля.

Шановні читачі запрошуємо Вас на наш канал у Telegram