Особлива – Сторінка 282 – Тільки для жінок

— Дівчатка, признавайтеся, хто з вас Ліля? — дівчина уважно та з хитринкою дивилася на нас з подружкою

— Дівчатка, признавайтеся, хто з вас Ліля? — дівчина уважно та з хитринкою дивилася

– Друзями?оце вже ні. Не буде тобі щастя з Оксаною, я цього не допущу. Тож готуйтеся – вигукнула перед сільською радою Христина

Слова Христини ще довго відлунювали над порожньою площею перед сільською радою, наче передзвін розбитого

— Любове Іванівно, ви знову додали туди смальцю? Ми ж домовлялися: Андрію не можна смаженого, у нього детокс-тиждень! Це не суп, це холестеринова суміш!» — невістка Юля з жахом дивилася на золотисті крапельки жиру в каструлі. — «Юлечко, детокс — це для тих, хто в офісі папірці перекладає, а мій син будівельним холдингом керує, йому сили потрібні, а не твій шпинатний смузі на воді! — спокійно відповідала свекруха, ховаючи за спиною баночку з підсоленою засмажкою.

— Любове Іванівно, ви знову додали туди смальцю? Ми ж домовлялися: Андрію не можна

— «Говорить радіо “Ніч”. Зараз двадцять перша година, за вікном дощ, і, мабуть, вам здається, що світ став надто великим і холодним. Але не бійтеся. Сьогодні я розповім вам про маленького ліхтарика, який не боявся темряви… Спіть спокійно, малята. Ви не одні.

Квартира Григорія Опанасовича була затиснута між двома шумними сусідами: зверху постійно хтось грав у

— Ти пам’ятаєш, Степане, що ми варимо тут балки, а не філігранні трояндочки? Завод — це місце для міцності, а не для мистецтва! Твої скульптури з металобрухту — це дитячі забавки, які відволікають тебе від плану. Або ти повертаєшся до нормальної роботи, або твоє місце займе хтось, хто цінує графік більше за своїх залізних метеликів.

— Ти пам’ятаєш, Степане, що ми варимо тут балки, а не філігранні трояндочки? Завод

— Ти запізнився на двадцять два дні народження, тату. На три весілля, на п’ять похоронів і на ціле життя, яке ми прожили без тебе. Тепер ти стоїш тут і просиш води? Ми дамо тобі воду, але спочатку ти вислухаєш наше обвинувачення. Сьогодні в цьому домі не буде вечері. Сьогодні тут буде родинний суд.

— Ти запізнився на двадцять два дні народження, тату. На три весілля, на п’ять

— Артеме, я тут не як твоя колишня дівчина, яка чекала на тебе під дощем двадцять років тому. Я — голова батьківського комітету. І якщо твій син знову зірве урок математики, я буду першою, хто проголосує за його виключення. Твій хаос більше не має наді мною влади.

— Артеме, я тут не як твоя колишня дівчина, яка чекала на тебе під

— Марино, подивися на себе! Тобі тридцять вісім, твій найкращий співрозмовник — рудий кіт Барсик, а сукні пахнуть котячою м’ятою та бібліотечним пилом. Я не дозволю тобі заживо поховати себе в цій квартирі! У суботу ти йдеш на побачення з Едуардом. Він серйозна людина, у нього мережа аптек і він не терпить котів. Тобі доведеться обирати: або твоє котяче царство, або шанс на нормальне людське життя.

— Марино, подивися на себе! Тобі тридцять вісім, твій найкращий співрозмовник — рудий кіт

Мабуть, споїла мене Нінка своїм чарівним зіллям, наливочкою медовою. Не своєю силою я до неї привʼязався. Відчував, що не люба вона мені, не моя, а бігав за нею все життя, мов тінь

— Сину, якщо ти не покинеш цю нахабну вертихвістку, вважай, що в тебе немає

– Хто зіпсував весілля, хто? – всі гості стояли і перешіптувалися між собою. Хтось сказав: – Рідні.., інші не згідні були. Але правда виявилася все-таки за тими, хто казав про рідних

Весільний намет, прикрашений білосніжними ліліями та мереживом, мав стати оазою щастя. — Хто зіпсував