— Олю, поклади цей набір для спецій! Ми вже наплавали на п’ять хвилин у морі, а через ці твої солонки ми знову поїдемо максимум на річку з наметами! Ну… хоча зачекай… подивись, яка кришечка! Це ж справжній прованс!
— Олю, поклади цей набір для спецій! Ми вже наплавали на п’ять хвилин у
— Міло, ти бачила? У неї бутони розміром ледь не з мою голову! Вона точно вночі їх чимось кропить. Або примовляє! Я вчора бачила, як вона з кущем розмовляла японською!
— Міло, ти бачила? У неї бутони розміром ледь не з мою голову! Вона
— Тарасе… а чому ти досі один? Ти ж… ну… гарний чоловік. І руки золоті. І борщ смачний. Він усміхнувся тією своєю рідкісною посмішкою. — А ти чому одна, Соломіє? Ти ж… ну… розумна, красива, і голос маєш, як у співачки
У маленькому прикарпатському містечку Богородчани, де взимку сніг лежить по коліна, а влітку вулиці
— Ігоре, забирай це назад! Він щойно з’їв мою улюблену троянду і дивиться на мене так, ніби я — наступна в меню! Яка прогулянка? У мене серіал і тиск!
— Ігоре, забирай це назад! Він щойно з’їв мою улюблену троянду і дивиться на
Я в свої 40 років  «скочила в гречку» з Антоном. Так, тим самим, у якого дружина — жінка і двоє діток. — Ти не свята, ти просто хитра лисиця, відповіла подруга
Тетянко, ти не повіриш! Це просто якась «Санта-Барбара» вийшла. Слухай, бо в мене досі
— Вся родина їде до нас на відпочинок! — радісно оголосив Сергій, вриваючись на кухню з телефоном у руці. А мати привезе нашу сімейну шкатулку, яку передасть комусь із сім’ї
— Вся родина їде до нас на відпочинок! — радісно оголосив Сергій, вриваючись на
— Та вона у матері тобі годиться, а ти одружитися надумав! Хіба можна так? Не знаю, що ти знайшов у цій жінці, але вона тобі не пара!
— Та вона у матері тобі годиться, а ти одружитися надумав! Хіба можна так?
Він поїхав на пікнік із донькою, не знаючи, що ця зустріч змінить їхнє життя. Іноді доля приходить у простому одязі — щоб перевірити, чи вмієш ти дивитися глибше.
Він поїхав на пікнік із донькою, не знаючи, що ця зустріч змінить їхнє життя.
Вона мріяла про міцне плече та затишні вечори біля каміна, а отримала швабру, запах ліків та нескінченні докори. Марина повірила в казку про багатого бізнесмена, який просто стомився від самотності. Але за фасадом красивих залицянь ховався цинічний розрахунок, де для любові не було місця, а був лише гостру потребу знайти безкоштовну прислугу для нестерпної родички.
Вона мріяла про міцне плече та затишні вечори біля каміна, а отримала швабру, запах
– Ні Світлано, мене совість буде аж на тому світі мучити, якщо я так зроблю, вибачай- сказав дідусь
У маленькому карпатському селі Верховина, де гори дихають хвойним вітром, а хати стоять під

You cannot copy content of this page