— Тетянко, ну як же так, — голос Валентини Петрівни в трубці звучав м’яко, зі звичною ноткою докору, яку Таня пам’ятала ще з часів сімейного життя. — Ти ж знаєш, я сама, здоров’я підводить, а Діма… Він зараз так зайнятий новою роботою, з Лєрою своєю. Кому як не тобі мені допомогти?
— Тетянко, ну як же так, — голос Валентини Петрівни, колишньої свекрухи, в трубці
– А де Павло?- – Пішов.- Ви що посварилися?- Ні доню ми розійшлись.- Чому?. Надія подивилася на тарілку із дешевою ліверною ковбасою і сказала: – Через ковбасу. – Як через ковбасу?- здивовано спитав вже зять
Надія сиділа за кухонним столом у своїй маленькій квартирі на околиці Києва. За вікном
Вероніка з дитинства недолюблювала свого старшого брата, а тепер, коли вони стали дорослі ще гірше стало
Вероніка завжди пам’ятала той день, коли їй виповнилося п’ять років. То був сонячний весняний
Міша писав, що змінив замки, тому що вона не має жодного відношення до його дому, а сам поїхав у весільну подорож з новою молодою дружиною. Просив зла не тримати й не заважати йому будувати щастя
– Сашко, бувай. – Олександра махнула рукою, посміхнулася колегам і пішла тротуаром. Як тільки
— Настенько, іди сюди, люба! — дід підвівся зі столу, розкинув руки. — Ну, розказуй — як тобі живеться в квартирі, що я тобі купив? Кабінет свій відкрила вже? А Настя і не зрозуміла, про що говорить дід.
— Настенько, іди сюди, люба! — дід підвівся зі столу, розкинув руки. — Ну,
— Ти прийшов через десять років, Ігоре. Не через те, що ремонт. А через те, що сорочки самі не стають чистими. Тільки я більше не твоя інструкція до експлуатації життя.
— Ти прийшов через десять років, Ігоре. Не через те, що ремонт. А через
-Тату, не йди, не лишай нас, ми ж живі, і все розуміємо. Благали діти. Але татові було байдуже
Кажуть, що чоловік: може зігріти дім, а може спопелити все вщент. Іван належав до
Він підморгнув мені й поплескав по плечу. У цю мить я зрозуміла: він не просто зраджує. Він використовує моє мовчання як дозвіл. Він переконаний, що я нічого не скажу, бо боюся за доньку
Він усе робить для моєї доньки та їхньої дитини, добре забезпечує, приділяє увагу. Якщо
— Артуре, синку, твій “мінімалізм” виглядає так, ніби з моєї хати щойно винесли все цінне і забули побілити стіни! Як я маю тут жити, якщо моєму оку навіть нема за що зачепитися, крім твоєї чорної картини з “сенсами”?
— Артуре, синку, твій “мінімалізм” виглядає так, ніби з моєї хати щойно винесли все
— Скажи, чому твій чоловік не хоче бачити мене на вашій дачі? — поцікавилася у Анастасії її мати.
— Скажи, чому твій чоловік не хоче бачити мене на вашій дачі? — поцікавилася

You cannot copy content of this page