Особлива – Сторінка 34 – Тільки для жінок

Ключ! — реготала вона, витираючи сльози. — Ключ! Боже мій, мама була просто генієм! Вона знала! Вона все розуміла! Ти підлизувалася до неї три роки, кинула роботу в місті, сиділа біля її горщика, а вона оцінила це в шматок іржавого заліза

Сонце в кабінеті нотаріуса було якимось непристойно яскравим. Воно пробивалося крізь пильні жалюзі й

Минуло двадцять років. Двісті сорок місяців, сотні безсонних ночей, коли вона сиділа на цьому ж ґанку, чекаючи, що під’їде рейсовий автобус, що хтось скрипне воротами. Спочатку вона молилася. Потім плакала. Потім проклинала. А потім серце затягнулося товстою, байдужою кригою. Люди казали: поїхала до Польщі, бачили в Києві, пішла в монастир, загинула десь на вокзалі. Вона ходила до ворожок, ставила свічки за здоров’я, а часом, у нападі гіркоти, ловила себе на думці, що краще б знати напевно — навіть якщо там, під землею, ніж ця нескінченна, підла невідомість

Стукіт у хвіртку пролунав якраз тоді, коли Ганна виймала з печі чавунець із печеною

Артеме, — голосно покликав брат, стукнувши вилкою по тарілці з холодцем. Розмови за столом стихли. — А чого ти мовчиш? Ти ж останні пів року з батьком жив. Доглядав, так би мовити. Сорочки прасував, супчики варив. Що, совість гризе, що не вберіг

Земля на труну падала з глухим, мокрим стуком, від якого всередині все стискалося в

Роман так і не побачив свого імені у заповіті. Григорій Семенович вміло обдурив сина

Осінній ранок видався туманним, липким і непривітно сірим. У тісній кухні трикімнатної квартири на

Ти, здається, щось переплутала, Оксано. Хто відмовився готувати вечерю. Ти. Хто проявив лінощі біля плити після роботи. Ти. Отже, замовлення їжі це виключно твоя забаганка, щоб не виконувати свої жіночі обов’язки. Якщо господиня не хоче сама варити кашу і купує готову, вона платить за свій комфорт сама. З якого дива я повинен оплачувати твою небажання готувати для свого чоловіка

Оксана дивилася на золотаве осіннє листя за вікном своєї затишної вітальні та насолоджувалася абсолютною

— Я бачу, ти трохи незадоволена? — запитав він із легким відтінком зверхності. — Ну пробач, робота є робота. Зато ми зараз у чудовому місці. Я сюди часто приходжу з колегами після закриття проєктів.

— Я бачу, ти трохи незадоволена? — запитав він із легким відтінком зверхності. —

— «Мала, я тебе знаю 3 дні, який чай? Ми максимум прогуляємось 20 хвилин, і якщо ти мене зацікавиш і будеш проявляти інтерес, тоді вже на наступному побаченні (якщо воно буде) я подумаю, чи купувати тобі чай чи ні».

— «Мала, я тебе знаю 3 дні, який чай? Ми максимум прогуляємось 20 хвилин,

— Максиме… Максиме, прокинься! — М-м-м, що таке? Котра година? — не розплющуючи очей, пробурмотів він. — Шоста. Але у передпокої хтось є. Хтось відкрив двері ключем— Та ну, тобі здалося… Хто може бути о шостій ранку в суботу? — Максим перевернувся на інший бік, намагаючись знову заснути.

— Максиме… Максиме, прокинься! — М-м-м, що таке? Котра година? — не розплющуючи очей,

— Вона — моя сестра, моя єдина рідна душа у цьому світі! Якщо вона справді бажає мені добра, то повинна зрозуміти і поступитися. Чому вона вважає, що її почуття важливіші за мої?

— Вона — моя сестра, моя єдина рідна душа у цьому світі! Якщо вона

– Нам не вистачає на перший внесок. Я згадала, що в тебе є гроші від продажу бабусиної дачі, – сказала сестра

– Нам не вистачає на перший внесок. Я згадала, що в тебе є гроші