Особлива – Сторінка 396 – Тільки для жінок

— Добре. Ресторан я перебронював на п’ятницю. Гості в курсі. Сукня… так, я її забрав із шафи, поки вона спала. Перешив на розмір менший — каже, схудла на три кіло. Хоча… — знову сміх, — знаєш, у п’ятдесят уже не ті форми

Маргарита прокинулася о шостій ранку, хоча будильник був поставлений на восьму. Голова гуділа, ніби

Марія Павлівна пішла від чоловіка після 40 років шлюбу

Марія Павлівна пішла від чоловіка після 40 років шлюбу — Ти мені все життя

— Ох, чоловіки, — зітхнула Галина Іванівна. — Добре, що в нас із тобою є спільна мова. Риболовля — це не просто хобі. Це… як молитва. Ти сидиш, слухаєш воду, і всі проблеми кудись зникають

Ранок був ще темний, коли Галина Іванівна вийшла на ґанок свого будинку в селі

-Надю подивись на цю тмяну квітку на картині, вона тобі нікого не нагадує? – раптом сказав чоловік, коли вони проходили повз галерею

Надя йшла поруч із чоловіком, тримаючи його під руку. Осінній вечір у Львові був

Поки я була на заробітках, моя сестра здавала мою квартиру, яку я успадкувала від бабусі. Але вона не очікувала, як все це обернеться для неї

Аліна закривала валізу і востаннє оглядала кімнату. Сонце ледве пробивалося крізь заскляне від морозу

Юля мовчала, почуваючи себе ображеною. Як же так? Адже, якщо по-чесному, квартира батьків дісталася від бабусі й мала успадковуватися нею з Оксаною у рівних частках. Чому знову така несправедливість?

Юля мовчала, почуваючи себе ображеною. Як же так? Адже, якщо по-чесному, квартира батьків дісталася

-Хіба це родичі, стосунки яких з нами побудовані на зиску- обурилася Іванка, говорячи чоловіку про його рідну сестру, та те що вона задумала

Іванка стояла біля вікна їхньої трикімнатної квартири на Лівому березі Києва, тримаючи в руках

– Катю, ти знаєш, мені скоро 35, я вже дорослий чоловік, а все без власного транспорту. А для нас чоловіків автомобіль то питання престижу.Мені кредит не дають, то візьми ти. може під заставу квартири

Катя стояла біля вікна їхньої маленької двокімнатної квартири на Троєщині, дивлячись, як осіннє сонце

— Та нехай вона подавиться своїм домом! — закричала Зінаїда. — На тиждень за кордон з’їздимо, а потім я багато років буду горщики за нею носити! Рабиню Ізауру знайшов!

— Та нехай вона подавиться своїм домом! — закричала Зінаїда. — На тиждень за

– Нехай усі взнають яка ти мама- єхидно сказала Світлана Яківна.- А ви самі можете мені сказати яка ви матір. Ви навіть на кладовищі не були, а сьогодні сорок днів як Олега не стало, вашого сина до речі- ствердно відповіла невістка

Світлана Яківна стояла посеред кухні, тримаючи в руках чашку з чаєм, що вже давно