Особлива – Сторінка 445 – Тільки для жінок

Активний вік

Лідію Федорівну знала добра половина району. І це зовсім не перебільшення. Старша жінка тримала

Між іншим, тато з тією Оленою разом вечерю готують. Не подобається вона мені. Як прийшла, так до тата й прилипла, ні на крок від нього. А ти постійно затримуєшся. Дивися, забере вона тата, — буркнула Ксюша

Юля увійшла в квартиру й голосно сказала: — Я вдома! — Я на кухні,

– Ну якщо вам не подобається, то я тут житиму, а самі перебирайтеся в мою. Андрій так і зробив зрадівши, Зате теща поживши три дні сказала: – Ну зятю, а чому ти мені швидше не сказав, я не буду тут жити, самі живіть а з моєї квартири вибирайтеся. А що таке Надіє Степанівно, що вам саме не сподобалось? – спитав з іронією Андрій

У маленькому містечку на околиці жила звичайна сім’я: молода пара – Олена та її

Андрій сидів осторонь, дивуючись: “Мамо, ти ж завжди казала, що міські – чужі, а тут ви як подруги.” “Тс-с, синочку, не мішай! – махнула рукою Марія. – Ольго, а ну кажи, що то за сукня на тобі? Така гарна, як у принцеси. У нас у селі дівки в хустках ходять, а у тебе – зачіска, як у кіно.”

У маленькому селі на Полтавщині, де сонце влітку пекло немилосердно, а взимку сніг засипав

Дмитро зрадів, обійняв дружину, проте відчувалося, що це було натягнуто. Алевтині здалося, що він чимось стурбований, але вона не стала приставати з питаннями

— Сподіваюсь, ти зміг її переконати не робити різких рухів? — суворо спитала Маргарита

– А як же кохання? – запитала Вероніка, її голос тремтів, ніби струна гітари, готова порватися. – Я думаю, ніякого кохання і не було, ти просто повелася, … – відповіла подрузі Христина. У Вероніки від почутого аж очі відкрилися і в голові прояснилося

Вероніка сиділа на старій дерев’яній лавці в парку, де золотаве листя падало з дерев,

“Мамо, я поїду в місто, знайду роботу, зароблю гроші, щоб тобі допомогти” – сказала донька Мар’яна. Ольга Іванівна вірила, благословила її. Продала останню корову, щоб дати на дорогу

Ольга Іванівна стояла на порозі старої хати Дмитра, тримаючи в руках маленьку валізу, яка,

— Як ти смієш так говорити з моєю матір’ю?! — обурився чоловік, забираючи ключі й відправляючи мене з квартири

Олена ніколи не вважала себе сварливою людиною. Коли п’ять років тому виходила заміж за

— Я не можу сказати мамі… — прошепотіла Христина. — Вона мене не зрозуміє!

— Я не можу сказати мамі… — прошепотіла Христина. — Вона мене не зрозуміє!

Грім серед ясного неба! Галя виклала всю правду про нього. Саша — має іншу жінку. А може й не одну?

Вранці чоловік поїхав на роботу, але за годину несподівано повернувся. Він влетів у квартиру,