Особлива – Сторінка 450 – Тільки для жінок

“Добре, діти, як скажете,” – сказала Світлана Іванівна, але в душі вже визрів план. Вона не збиралася святкувати в п’ятницю. День народження – це її день, і вона хотіла його провести так, як мріяла

Світлана Іванівна сиділа за кухонним столом у своїй скромній двокімнатній квартирі на околиці Києва.

Історія про те, як Орися подарувавши квартиру онуці просилася жити до дітей: – У мене маленька квартира, я працюю допізна. Де ти будеш спати?” – “На дивані, доню. Я не заважатиму. Буду готувати, прибирати.” Юля зітхнула: “Ні, мамо. Я не готова

Орися сиділа за старовинним дерев’яним столом у своїй маленькій квартирі на околиці міста. Стіни

– Оксано, ти туди не в гості прийшла то терпи тепер мовчки- ці слова матері знову і знову прокручувала в себе в голові дівчина. Але вирішила діяти по своєму

Оксана сиділа на краю старого дерев’яного ліжка, дивлячись у тьмяне вікно, за яким ледь

Він говорив, а Ірина дивилася на нього й розуміла, що зовсім його не знає. Вона плакала, говорила про своє кохання, благала залишитися

Ірина вийшла з кабінету й побачила, як до поверху під’їхав ліфт. Люди почали заходити

Тетяна приїхала після семи років до старшої сестри Надії в гості, та її прийняла у однокімнатній панельній квартирі, годувала бутербродами з маслом і лікарською ковбасою, їздили на маршрутці, а насправді у Надії був гарний великий будинок за містом, автомобіль і їла вона в ресторанах. І питання для чого це все?

Тетяна стояла на пероні залізничного вокзалу в Києві, тримаючи в руках стареньку валізу, яка

– Я за ті євро горбатилася, хати вам поклала, щоб ви мені тепер так уповіли – Катерина аж не тямила себе від гніву і розчарування

Катерина стояла посеред кухні, тримаючи в руках стару валізу, яка супроводжувала її протягом усіх

“Там де тонко, там ще й рветься” – згадала Богдана слова, коли стояла посеред кімнати з опущеними руками. – Все таки вона правду говорила

Богдана стояла посеред кімнати з опущеними руками, дивлячись на розбиту вазу, яка лежала на

– Настю, дорогенька, не бери його до себе жити, та з ним тебе ніхто заміж і не візьме – всі родичі твердили в один голос. – Але як же ви можете так говорити, він же мій брат- відповіла обурливо дівчина рідні

Настя сиділа за великим дубовим столом у бабусиній хаті, де родина збиралася на сімейні

Марина Юріївна мала хороші статки, але їздила на “Ланосі”. Я й подумати не міг, навіщо їй це корито

Марина Юріївна була нашою начальницею. Моєю, зокрема. Завжди бездоганно вдягнена, з легким, ненав’язливим, але

– Ігоре, якщо поскладаєш до вечора цю купу дров то я ще подумаю над твоєю пропозицією,- сказала Оксана,і підморгнула оком

Ігор стояв посеред подвір’я, дивлячись на величезну купу дров, яка нагадувала руїни стародавнього замку.