Особлива – Сторінка 459 – Тільки для жінок

– Андріано добре було завтра пляцок спекти – висловилась майже наказово свекруха Ірина Петрівна. – А ви що ж будете робити, от можете приготувати- відповіла дівчина. -Ти що таке говориш, я ж ваша гостя а не кухарка – різко відповіла жінка

Андріана прокинулася від гучного стуку у двері. Вона протерла очі, ще не до кінця

— Я хочу тобі в чомусь зізнатися, — тихим голосом сказала Анна, дивлячись чоловікові просто в очі. — Можливо, вже пізно, але я хочу, щоб ти про це обов’язково дізнався

— Я хочу тобі в чомусь зізнатися, — тихим голосом сказала Анна, дивлячись чоловікові

– Ну зятю, якщо ти розлучиш сусідську доньку з чоловіком то так і бути, бабусина квартира ваша з Христиною- сказала хитро усміхаючись Тамара Сергієвна. Але коли Віталій з Христиною поїхали на ту квартиру то побачили обдерті стіни та купу барахла

Тамара Сергіївна сиділа у своїй старій, але затишній кухні, попиваючи чай із ромашкою. Її

– То я тобі гроші висилав, щоб ти сама все в свій рот пхала а від онуків цукерки ховала. Та світ, би краще завалився, ніж я з тобою колись одружився. Швидко збирай речі і геть з хати, щоб духу твого не було – вже не стримував себе Ігор Степанович говорячи все своїй дружині Вірі

Ігор Степанович, чоловік поважного віку з сивиною на скронях, стояв на порозі свого старого

– Мамо, ми з Інною не чекали що ти не поможеш- сказав Михайло. – Ну знаєш сину, я теж не чекала, що ти власного батька запросиш, і не подумаєш, що він мені буде не тільки очі мозолити, але ще й захоче половину будинку. Але насправді у чоловіка була інша мета, яка усіх ще більше здивувала

Літній вечір у маленькому карпатському містечку був тихим, лише легкий вітерець шелестів листям старих

– Женько, ти ж була молодша за мене на пару літ, а тепер диви, виглядаєш, як баба Ганна після ярмарку! – Вероніка всміхнулася, блиснувши очима, наче кішка, що впіймала мишу. Однак через п’ять років Вероніці ледь не навколішках довелося благати Женю про допомогу. Бо тільки вона могла їй допомогти

У селі, де кожен ранок починався з півнячого крику, а вечір гудів цвіркунами, жили

– Нас і так п’ятеро у цій халупі, куди ще дитя – обурився старший син до матері. – Васильку, заспокойся, – тихо промовив Степан, відриваючи погляд від тріснутої тарілки з картоплею. – Це не тільки мамине рішення

У маленькому селі, де хати тулилися одна до одної, наче налякані вівці, стояла стара

Зворушливий тост Павла на ювілеї батьків допоміг його дружині Мар’яні переконатися у його вірності їй

Маряна прокинулася в їхній затишній квартирі в центрі Львова. Сьогодні був особливий день –

– Ау, ти що це собі надумала Насте, на дев’ятому місяці іти геть від чоловіка. І куди… мені на плечі? Настя не очікувала від матері такої відповіді і вже не розуміла, що її робити

Настя стояла біля вікна старої хати. Дев’ятий місяць при надії робив кожен рух повільним,

Ми росли без тебе! Тато працював на двох роботах, я в п’ятнадцять пішла на завод, щоб допомогти. Тарас і Богдан ледве закінчили школу, бо не було кому їх підтримати! А ти тут… що? Готуєш супи для італійки?

Яна сиділа в автобусі, що гудів і повільно тягнувся італійськими дорогами. За вікном миготіли