– Ти маєш віддати квартиру сестрі, у неї діти, їй більш потрібно
—  «Ти знову тільки про себе думаєш?» — не приховуючи роздратування, сказала Ольга, не
— Ти можеш хоча б сьогодні закрити рота і не молоти нісенітниць? — чоловік перервав тост дружини на святі, повному гостей
— Ти можеш хоча б сьогодні закрити рота і не молоти нісенітниць? — чоловік
– Твою спадщину ми віддали братові, тобі не потрібно! – сказала мати, але нотаріус здивував усіх новими документами
– Твою спадщину ми віддали братові, тобі не потрібно! – сказала мати, але нотаріус
— Твоя мама їде на цілий місяць? Тоді я — до своєї, — дружина стояла вже з валізою.
— Твоя мама їде на цілий місяць? Тоді я — до своєї, — дружина
— Я повернувся не за грішми, а за правом потримати за рук сина, — драма Олега, чий батько зник тридцять років тому, залишивши родину в злиднях. І ось одного дня Олег знаходить його в підземному переході — брудного, хворого безхатька. Про те, як виплатити борг людині, яка нічого тобі не дала, і чи можна знайти прощення там, де залишилася лише руїна.
— Я повернувся не за грішми, а за правом потримати за рук сина, —
— Давай кожен оплачує те, що їсть. Мені набридло платити за твої йогурти, — несподівано запропонував коханий.
— Давай кожен оплачує те, що їсть. Мені набридло платити за твої йогурти, —
– Що це за гніздо таке з вербою, навіть нікому не показуй- побачивши у невістки і висказала своє “фе” Надія Василівна
— Що це за гніздо таке з вербою? Навіть нікому не показуй! — Надія
– Мамо, а чому три паски і три кільця ковбаси? – спитала Настя. – Як чому у мене троє дітей, тому і всього по три.- Але ж я одна донька ,яка з тобою поряд, в інші то де?А ти їм все одно все тичиш
Запах свіжої випічки та смаженого м’яса розтікався квартирою, немов густий туман, але замість святкового
– Ой Оксано, та не церемонься, виставляй його за двері.- Як так викинути просто як старе пальто, мама порадила і навіть не спитала, що він зробив такого?- здивовано слухала та сказала подруга Таня
— Ой, Оксано, та не церемонься ти з ним! Просто виставляй його валізи за
«Ти зациклена на грошах! Тобі потрібен не я, а мій гаманець!» — ці слова Максима лунали у вухах так чітко, ніби він досі стояв посеред моєї вітальні, розмахуючи руками в нападі праведного гніву
Дощ бив у шибку з такою силою, ніби намагався пробитися всередину моєї порожньої квартири.

You cannot copy content of this page