«Зачекай, Вітя! Коли ми з тобою домовлялися, що я буду давати тобі гроші на навчання твоїх дітей? Я навіть знайомитися з ними не хочу».
«Зачекай, Вітя! Коли ми з тобою домовлялися, що я буду давати тобі гроші на
— Раз заміжня, то й відповідаєш за його борги! Виставляй житло на продаж негайно, інакше банк забере все! — процідила свекруха.
— Раз заміжня, то й відповідаєш за його борги! Виставляй житло на продаж негайно,
— Мій син втомився на роботі, не заважай йому відпочивати! — різко осмикнула мене свекруха, коли я попросила чоловіка прибити полицю.
— Мій син втомився на роботі, не заважай йому відпочивати! — різко осмикнула мене
«Я чекаю дитину», — радісно сказала я чоловікові. «Я теж», — відповіла моя сестра, виходячи з нашої спальні…
«Я чекаю дитину», — радісно сказала я чоловікові. «Я теж», — відповіла моя сестра,
— Гарно ж ти влаштувалася, — сказала колишня свекруха на поминках моєї бабусі. — Але квартиру ми так просто не залишимо.
— Гарно ж ти влаштувалася, — сказала колишня свекруха на поминках моєї бабусі. —
У 65 я усвідомила, що найважче — не залишитися самій, а благати своїх дітей про дзвінок, знаючи, що ти їм тягар.
У 65 я усвідомила, що найважче — не залишитися самій, а благати своїх дітей
— Знаєш, Маріє, я думала, що ми разом будемо пити тут каву на терасі. А виявилося, що тобі смачніше рахувати мої прибутки, ніж ділити зі мною щастя. Якщо тобі так муляє мій «золотий квиток», то краще спалимо наші сорок років дружби прямо зараз — так буде чесніше.
— Знаєш, Маріє, я думала, що ми разом будемо пити тут каву на терасі.
— Ти кажеш, Олежику, що Оленці «краще бути вдома і не спілкуватися з подругами-невдахами»? Що ж, я теж тепер буду «вдома». Я вже перевезла свої речі в гостьову кімнату і буду дуже уважно стежити, як ти «дбаєш» про мою дитину. Готуйся, синку, твоя ідеальна гра закінчилася.
— Ти кажеш, Олежику, що Оленці «краще бути вдома і не спілкуватися з подругами-невдахами»?
— Ти кажеш, Раю, що «за законом» тобі належить половина цієї кухні? Що ж, забирай свою половину, але пам’ятай: разом із нею ти забираєш і половину маминих боргів за ліки, які я платила десять років. Ось квитанції, сума там якраз дорівнює твоїй частці.
— Ти кажеш, Раю, що «за законом» тобі належить половина цієї кухні? Що ж,
— Ти кажеш, Любо, що твоїм дітям «потрібен простір для самовираження», тому вони розмалювали мої шпалери 50-х років, про які я попереджала, що вони для мене важливі? Що ж, моє самовираження сьогодні полягатиме в тому, що ваші речі вже чекають під під’їздом.
— Ти кажеш, Любо, що твоїм дітям «потрібен простір для самовираження», тому вони розмалювали

You cannot copy content of this page