– Мамо а ти б була рада, якщо я одружуся з Тетяною? – А може все ж двічі подумай, може б краще Тетяна знайшла кращого чоловіка, надійного, відповідального, який би став гарним батьком для Алінки
На краю вулиці, де жили Іван із матір’ю Ганною, панувала напружена тиша. Іван, високий
На святкуванні ювілею свекруха коли всі гості сиділи за столом раптом звернулася до другої своєї невістки та сказала: ” Світланко, доню, я вам з Юрчиком дуже вдячна за подарунок, але найкращим подарком мені від тебе було, щоб ти мені сказала ” Мамо”, так як мені говорить Богдана,перша моя невістка
Теплий серпневий вечір обіймав невелике містечко. Сонце вже хилилося до горизонту, залишаючи за собою
– То ти, виходить, у дітей гроші забираєш? – голос свекрухи був холодним, як зимовий вітер. – Я їх онукам дала, а не тобі на твої пригоди
У селі, що загубилося серед зелених пагорбів, де кожна хата знала свою історію, жила
– Я не хочу більше жити з тобою і з твоїми копійками – вигукнула Надія так голосно що аж сусіди почули та здригнулися. Але вже через два дні жінка повернулася просити у Ореста ті самі його копійки
Надія стояла посеред тісної кухні, тримаючи в руках стару емальовану каструлю, яку щойно дістала
— Любо, ти чого така задумана? — запитала Марія, наливаючи каву в стареньку порцелянову чашку. — Гроші заробила, а виглядаєш, ніби світ валиться. Люба кивнула, але нічого не сказала. Її думки кружляли, як вихор
Люба сиділа за старим дерев’яним столом у своїй маленькій кухні, тримаючи в руках пошарпану
Роздратування Віри наростало. Вони мріяли про власне житло, а кошти витікали до зовиці
Віра помішувала яєчню на сковороді в тісній кухні однокімнатної квартири, коли різкий дзвінок телефону
– І так Уляно, кожного дня після роботи ти маєш мене зустрічати у сукні, зачіска, макіяж і посмішка – сказав на ранок після невеликого “вечорка”другий чоловік. Жінка промовчала а зранку, Руслан разом зі сніданком знайшов порожній конверт з надписом. Чоловік все зрозумів і сказав: “Люба, та що ж ти, я пожартував”. Але для Уляни це був спосіб сказати: “Я не твоя лялька”. І вона вирішила, що настав час змінити правила гри
Ранок був тихим, лише десь у сусідній квартирі гавкав собака, а на кухні гудів
— Не хочу чужого чоловіка у дворі, — сказала вона твердо. — Не довіряю. Це наш дім, наш сад. Це… особисте. І тут почались проблеми
Я добре заробляю. Не те щоб «ось би звільнитися й поїхати на Балі», але
— Слухай, синку, — сказала вона. — Я не вічна, і коли мене не стане, тобі доведеться самому давати собі раду. Хочеш ці 2000 гривень? Добре, я дам, але за однієї умови: ти їх заробиш. — Як це? — здивовано перепитав Олег. — Проста умова, — усміхнулася Ганна Іванівна. — Є справа, яку я давно відкладала. Якщо зробиш, гроші твої
У невеликому містечку на околиці Києва, де старі п’ятиповерхівки, а між ними гуділи бджоли
— І що ти збиралася робити далі? — втомленим голосом запитала Світлана. — Приховувати сина від Гліба? Віддати Євгена у дитбудинок? Який у тебе був план?
— Мамо… — І що ти збиралася робити далі? — втомленим голосом запитала Світлана.

You cannot copy content of this page