Особлива – Сторінка 93 – Тільки для жінок

Світлана зловтішно дивилася на блідих свекра зі свекрухою,які цього разу вже не знали що сказати у своє виправдання

Світлана повільно відпила холодний чай, насолоджуючись кожною секундою тиші, що важким пластом залягла у

І треба ж було Максимові закохатися у доньку чоловіка, якого його мати Тетяна покинула заради іншого. А що самому Максиму робити піти за матір’ю чи все ж обрати кохання?

— Ти з глузду з’їхав, Максиме? — Тетяна кинула ополоник у каструлю так, що

— Ох, мій ти кришталевий хлопчику… Мій сонячний промінчику. Кому ж ти такий дістався, а хто ж від тебе такого відмовився? — шепотіла вона, обережно, шар за шаром, підкладаючи під нього м’які пелюшки, які принесла з дому

Елеонора Гірняк ніколи не дозволяла собі бути слабкою. Її життя нагадувало бездоганно складений пазл:

Після того як я відкрила подарунок від чоловіка на свій день народження, я заплакала і вигнала його назавжди.

Після того як я відкрила подарунок від чоловіка на свій день народження, я заплакала

— Нічого свого сільського чоловіка на наші свята привозити! Нехай на мій день народження приїжджає, — заявила меркантильна теща.

— Нічого свого сільського чоловіка на наші свята привозити! Нехай на мій день народження

— Отже, план такий: я печу паски, Марічка займається крашанками, а ти, Андрію, завтра зранку їдеш на кладовище. Треба прибрати сухе листя і засвітити свічки. Мама завжди казала, що душі чекають на світло саме в п’ятницю.— Чому я? У мене завтра звіт на роботі, Катю. Я з ноутбука не вилізу до вечора. Чому це я став офіційним представником родини на кладовищі?

У домі Іваненків пахло не паскою, а справжнім буревієм. Передвеликодній тиждень зазвичай мав би

— Галю, схаменися! Що ти робиш? Не буде він твоїм ніколи! Чужий — одне слово! Як ти, наївна, не розумієш-бо цього! Сама ж знаєш, навіщо приходить він до тебе. Натішиться й піде додому, до законної дружини. А ти знову сама.

— Галю, схаменися! Що ти робиш? Не буде він твоїм ніколи! Чужий — одне

— Ви що собі дозволяєте?! У моєму домі?! Говорила невістка. Я терплю вас тут лише через повагу до Ігоря! Ви тут живете з нашої милості, на всьому готовому! Якщо не хочете допомагати — двері там

На кухні стояла така спека, що вікна вкрилися густою парою. Ганна Степанівна витерла з

— Оксано, ти нічого не розумієш! Це не просто дріт, що звисає зі стелі, це — магістраль майбутнього! Я перетворюю нашу квартиру на цифровий замок, де навіть чайник буде вітатися з тобою по імені, а світло в туалеті вмикатиметься силою твоєї думки… ну, або датчика руху, який я щойно приклеїв на двосторонній скотч до дзеркала!

— Оксано, ти нічого не розумієш! Це не просто дріт, що звисає зі стелі,

— Тарасе, я тебе заклинаю всіма святими: відійди від того зовнішнього блоку! Ти не промисловий альпініст, ти — фінансовий аналітик, який боїться висоти навіть на третьому сходинці драбини! Якщо цей білий ящик зараз полетить вниз із дев’ятого поверху, він не просто розіб’ється — він проб’є дах новенького «Лексуса» нашого голови ОСББ, і тоді ми будемо виплачувати цей борг до повноліття наших онуків!

— Тарасе, я тебе заклинаю всіма святими: відійди від того зовнішнього блоку! Ти не