Анна Богданівна все своє життя присвятила дітям- сиротам.
Вона не мала своїх, тому вся любов і тепло були для покинутих малюків.
До деяких жінка швидко звикала, але з часом їх забирали.
Але одна дівчинка одразу запала в душу.
Її звали Катеринка, мама відмовилась ще в як тільки на світ дитятко привела.
Дівчинка мала червоні губки і блакитні очі, ну просто ангельське личко.
І надзвичайно чемна, вона ніколи не плакала чи робила шкоди.
Анна Богданівна вирішила забрати її до себе, але на жаль не мала чоловіка.
Дітей не дають одиноким жінкам. Тоді в неї визрів план, запропонувати сусіду розписатись.
Петро був холостяком, він мав жінок, та навіть дитину, але не женився.
Жінка не знала з котрого боку до нього підійти, вони багато років були добрими знайомими, але не більше.
Петро прийшов на чай, це був той самий момент.
-В мене є до тебе прохання, але воно досить не просте, навіть не знаю як сказати.
Аня все більше червоніла, та заїкалась. – Ну кажи прямо, що ти тягнеш.
– Я хочу всиновити дитину, але для цього потрібно мати чоловіка.
Петре, ти не жонатий, мені треба тільки підпису в документах. Йому треба було подумати, це не просто по хліб піти.
З часом чоловік погодився, вони забрали Катрусю, все так закрутилось, що разом почали жити.
У дівчинки була справжня сім’я, і всі були щасливі.
Автор: Настя
Історія написана спеціально для osoblyva.сom
Передрук в повному обсязі заборонено без письмового дозволу власника Сайту. Будь-яке використання матеріалів (у тому числі фотографій)– суворо заборонено
