Купив собі нову парасольку, а стара так і залишилася валятися, ну не викидати ж. В один з дощових днів схопив обидві, не відразу, звичайно, а так вийшло: одну вранці, а стару парасольку в обід прихопив.
Підходжу до роботи, а на ганку дівчина стоїть і без парасольки, на годинник дивиться, явно запізнюється. Підходжу, віддаю парасольку і кажу: «Потім комусь віддаси, кому потрібна буде».
Увечері, виходячи з роботи, знову забуваю парасолю, а що, дощу немає. Але дощ почався різко; ховаюсь на зупинці, перечікую негоду.
Підходить мужик (під парасолькою), суне мені другу парасольку і каже: «На, потім віддаси комусь».
Дивлюся, а парасолька-то моя, стара.
«Як вона до Вас потрапила?» – питаю чоловіка.
«Так дочкі її тренер дав, а йому учень з іншої секції віддав» ….
Коротше не знаю скільком людям вона допомогла, але повернулася знову до мене.
А після я її знову віддав «тому, кому потрібна була». Прикольно вийшло.