Підслухавши розмову чоловіка, що долинала з кухні, Ірина не змогла стримати сліз.
Ірина любила ранок. Особливо коли сонце прокидалося. Зазвичай вона вставала раніше за всіх. Тихенько, щоб не розбудити чоловіка, йшла на кухню, готувала каву. Влаштувавшись на балконі з чашкою в руках, насолоджувалася цією короткою миттю спокою. Думала про прийдешній день.
Що треба зробити. Останнім часом вони думали, щоб дачу купити. На роботі намічалася важлива презентація нового проєкту, над яким вона працювала останні кілька місяців. Від її успіху залежало багато чого. Ірина дуже хвилювалася. Зробила ковток кави. На дні чашки залишилося трохи гущі. Вона мимовільно задивилася на неї, намагаючись розгледіти знаки долі. Дурниця, звісно. Але в такі моменти хочеться вірити хоч у щось.
Її роздуми перервав звук телефона. Повідомлення від колеги: «Удачі тобі сьогодні! Ми в тебе віримо!» Ірина усміхнулася. Приємно. Підтримка завжди важлива. Особливо зараз.
Паша вже прокинувся, готував сніданок. Омлет з беконом, її улюблений.
– Хвилюєшся? – спитав він.
Ірина кивнула.
– Та все нормально буде, – усміхнувся чоловік.
Після сніданку Ірина зібралася і вийшла з дому. Сонце вже високо. Місто жило своїм звичайним життям. Люди поспішали у своїх справах, машини сигналили. Десь удалині чулася музика.
В офісі панувала метушня. Усі готувалися до презентації. Ірина пройшла до свого кабінету, ще раз перевірила матеріали. Усе було готове. Вона глибоко зітхнула і вийшла в конференц-зал. Там уже зібралися інвестори. Серйозні люди в дорогих костюмах. Ірина почала. Голос спочатку трохи тремтів, але потім став твердим. Вона говорила впевнено. Презентація закінчилася. Ірина дивилася на інвесторів. Зараз ухвалять рішення. Тиша здавалася вічністю. І ось один із них, головний, усміхнувся й сказав:
– Ми в справі.
Ірина видихнула. Усмішка сама собою розпливлася на обличчі. Проєкт, у який вона вклала стільки сил, отримав схвалення. Тепер вони точно зможуть купити дачу. Ірина подякувала інвесторам, відповіла на кілька запитань. Колеги кинулися вітати її, хтось навіть приніс напій. Відкрили просто в конференц-залі. Святкували невелику, але яскраву перемогу.
Увечері Ірина, втомлена, але щаслива, повернулася додому. У передпокої її зустрів Паша. Теж привітав.
– Я знав, що ти впораєшся! Пишаюся тобою!
Ірина усміхнулася.
– Ходімо, я приготував вечерю, – сказав Паша.
Вони пройшли на кухню. Паша накрив на стіл, а Ірина розповіла, як минула презентація.
– Знаєш, – сказала вона, – один із них, найголовніший, спочатку був дуже скептично налаштований. Я вже думала, що все пропало. Але потім, коли я почала розповідати про фінансову модель, він раптом пожвавішав. Почав ставити запитання, уточнювати деталі. Я навіть трохи розгубилася спочатку. А потім зрозуміла, що йому справді цікаво. Він бачив потенціал у проєкті. І мене понесло!
Паша слухав. Він завжди був таким уважним. За це Ірина його й любила. Після вечері вона вирішила прийняти душ. Змити втому дня. Увімкнула воду тепліше і розслабилася. Закінчивши, загорнулася в м’який рушник і пішла до спальні.
Але тут почула з кухні голос Паши. Він розмовляв із кимось телефоном. Ірина хотіла зайти, але не наважилася. Чоловік якось схвильовано говорив. Вона прислухалася.
– Ні, я ж казав тобі, що нічого не вийде. Не можу я зараз зустрітися… Так, я розумію… Ну нічого не можу я зробити… Гаразд, поговоримо згодом.
Паша поклав слухавку і важко зітхнув.
Ірина завмерла. У неї з’явилося недобре передчуття. Хто телефонував чоловікові? І чому він був так засмучений? Вирішила зачекати, поки Паша вийде з кухні, і спитати його про все. Чоловік вийшов із похмурим обличчям. Він не помітив Ірину в коридорі. Пройшов повз неї до спальні.
– Пашо, хто тобі телефонував? – спитала Ірина, пройшовши за ним.
Паша здригнувся і різко повернувся до дружини.
– Ніхто, – відповів він надто швидко.
– Неправда, я чула, ти з кимось розмовляв. Ти був засмучений. Що сталося?
– Та так, робочі моменти, – відмахнувся Паша, намагаючись уникнути розмови. Він почав метушливо розстібати сорочку.
Ірина відчула, як усередині все стискається від тривоги. Брехня, навіть маленька й, здавалося б, незначна, завжди різала по живому.
– Пашо, не треба мене обманювати. Я ж чую, щось не так. Розкажи, що сталося.
Паша мовчав. Відвернувся до вікна, ховаючи очі. Ірина підійшла до чоловіка й поклала руку йому на плече.
– Будь ласка, – тихо сказала вона. – Я ж переживаю.
Паша важко зітхнув, а потім повернувся.
– Іро, я… не знаю, як тобі сказати… – він завагався. – Це… стосується моєї колишньої дружини.
В Ірини перехопило подих. Із колишньою дружиною в Паші стосунки були складні. Вони розлучилися кілька років тому, але іноді Карина нагадувала про себе. Вимагала то грошей, то допомоги.
– Що там у неї? – спитала Ірина.
– Проблеми… фінансові. Вона просить у мене грошей. Багато грошей.
– І що ти?
– Я не знаю. У мене стільки нема. А вона… погрожує…
– Погрожує? Чим? – голос Ірини здригнувся.
Паша мовчав, смикаючи ґудзика на сорочці.
– Вона сказала, якщо я не допоможу їй з грошима… то розповість дещо, що може зруйнувати мою репутацію. І це може зашкодити не тільки мені, але й нашій родині.
Ірина нахмурилася.
– Пашо, що вона може такого розповісти? – наполегливо спитала вона. – Ти щось приховував від мене?
Паша знову замовк. Зважував слова.
– Це стара історія, – нарешті промовив він. – Я тоді не був із тобою. Це було ще до нашого знайомства. Карина дещо випадково дізналася. Може здатися… двозначним, якщо вийде назовні. Я не хотів би вдаватися в деталі, але це пов’язане з моєю роботою.
Ірина витріщилася на чоловіка.
– Ти хочеш сказати, вона шантажує тебе, щоб вибити гроші? – спитала вона.
Паша кивнув.
– Я намагався пояснити, що зараз не зможу дати стільки, скільки вона просить. Але Карина просто не хоче слухати.
Ірина відчула, як у грудях розгоряється обурення.
– Пашо, чому ти не сказав мені про це раніше? Ми ж родина. Ти міг би довіритися мені.
Чоловік зітхнув.
– Та це ж минуле. І я не хотів втягувати тебе. Ти щойно добилася такого успіху на роботі, у тебе все складається.
– Послухай, Пашо. Ми з тобою одна команда. Якщо в тебе є проблеми, вони стосуються і мене. Давай подумаємо, що можна зробити. Вона ж не може нескінченно вимагати гроші. А тепер скажи, скільки їй треба?
Паша завагався.
– Вона просить досить велику суму. Але я думаю, треба доходити до адвоката.
Ірина кивнула. Вона не дозволить нікому ставити під загрозу їхню родину. І якщо треба, зустрінеться віч-на-віч з Кариною.
Ірина провела безсонну ніч. Вранці першим ділом вона зателефонувала адвокату, якого порекомендувала їй подруга. Потім зв’язалася з Кариною. Та відповіла майже одразу:
– Добре. Але май на увазі, моє терпіння на межі.
Рівно опівдні з’явилася Карина. Виглядала вона бездоганно. Дорогий одяг, ідеальна укладка.
– Ну що, готова розщедритися? – без передмов спитала Карина, вмощуючись навпроти Ірини.
Трохи поговорили. Ірина спитала, чи є в Карини якісь докази махінацій Паші. Карина дістала з сумки флешку.
– Тут усе. Документи, переписки. Досить, щоб Паші довелося дуже туго.
– Ну подивимося. Мій адвокат усе перевірить.
– Думаєш, я боюся? – Карина засміялася. – Мені нічого втрачати. А от Паші…
– Думай, що хочеш, – спокійно відповіла Ірина. – Але я не дозволю тобі зруйнувати мою родину.
Інформація з флешки виявилася навіть гіршою, ніж Ірина припускала. Так, Паша був втягнутий у сумнівну ситуацію багато років тому. Але він не був головним організатором. А виконавцем у чужій грі. Карина блефувала. У неї не було достатньо доказів, щоб серйозно зашкодити Паші. Але вона могла зіпсувати йому репутацію, якщо роздмухає сварка. Разом з адвокатом розробили план дій. Вирішили не платити Карині ані копійки. Натомість зібрали докази шантажу з боку колишньої дружини Паші.
Карину заарештували. Історія, звісно, отримала деяку огласку. Були неприємні розмови, плітки. Але Паша зміг довести свою невинуватість. А Ірина переконалася, що їхнє кохання сильніше за все. Дачу вони все-таки купили.
