В одне зі свят, 2 роки тому підвозив дівчину. Їхала з центру міста на околицю. Одягнена як з обкладинки – норкова шуба, чобітки на підборах, довге волосся і величезні красиві очі. Коли вона розстебнула верхній одяг, я побачив піджак і білу сорочку. Відразу видно, що жінка ділова.
Вона була дуже сумна. Я не став діставати її питаннями, розумів, що, може, вона хоче побути одна і привести думки в порядок. Але вона сама завела розмову.
Їхати півгодини. Вона їхала, дивилася у вікно, тримаючи в руках носовичок. Я намагався більше дивитися на дорогу, але побачив її сльози. Мені стало шкода цю красуню. Вона спочатку мовчала, а потім запитала мене про життя.
Їхали і спілкувалися. Під кінець бесіди вона навіть посміхнулася. Розповіла, чому сумує, і що привело її до такого стану. Виявляється, що вона прийшла додому раніше, хотіла зробити приємний сюрприз своєму хлопцеві. Але він її випередив: вона заскочила його з коханкою. Чоловік намагався за нею бігти, щоб все пояснит, але вона виявилася швидше, ніж він тому просто забігла за ріг, викликала машину і їхала до себе додому.
Я здоровий мужик під два метри зросту, але від цієї історії навіть мені стало не по собі. Я постарався її заспокоїти, сказавши, що жоден такий мужик не варто її уваги. Вона дуже красива, таких показують в кіно. І плюс до того ділова, адже на ній був офісний костюм. Виявилося, у неї своя справа, яка приносить дохід. Важко було повірити, що таким зраджують
Її обранцем був звичайний працьовитий хлопець без особливих перспектив. Він пообіцяв їй «золоті гори», а сам жив за її рахунок, ще й зраджував. Я не повірив, що таке буває. Виявляється, все можливо.
Ми під’їхали до її дому, вже встигли подружитися. Я навіть подумав, що було б непогано запросити її на побачення. Але вона мене випередила, запросивши піднятися. Я погодився, щоб скоротати самотній вечір і допомогти красивій дівчині.
Ми посиділи, випили пляшку вина, а потім все і сталось. Все було чудово. Вона почала вибачатися, сказала, що це була дурість, яка підняла їй настрій, і що це колись повториться. Я не сподівався на якісь стосунки, адже не міг відійти від розлучення (на той момент минуло всього 2 місяці, я все ще кохав дружину).
Через тиждень я подзвонив їй, щоб запитати, як справи (номер у мене залишився після того, як вона викликала таксі). Вона сказала, що коханий до неї повернувся, і вони готуються до весілля. Моє серце не було розбите. Але стало прикро за неї і всю прекрасну половину. Стало не зрозуміло, чому дівчата терплять таке ставлення.
