Олена і Вова були одружені вже 15 років, у них є син Рома йому 10 років, Олена працювала на фірмі, а Вова був там же водієм.
Сімейне життя було легким і щасливим, вони майже не лаялися, Рома ріс і радував успіхами батьків, він займався спортом і отримав навіть якісь розряди з плавання, добре вчився в школі і поведінка хлопчика була прекрасною, він ніколи не сперечався і з легкістю йшов на компроміси. Життя текло своєю чергою, але в один прекрасний момент Володимир зібрав речі і оголосив:
-Олено я йду від тебе, я давно тебе не люблю, я зустрів іншу! Вона чекає від мене дитину!
-Я можу дізнатися хто вона?
-Для чого, а хоча яка різниця? Це дочка нашого шефа!
Олена все зрозуміла, Вова завжди був ласий на гроші, а тут яка удача, дочка начальника поклала на нього око. Володимир пішов, незабаром розлучилися і він тут же побіг до загсу, більше він в житті колишньої сім’ї не з’являвся, навіть з сином не зустрічався.
Минуло десять років і на порозі квартири з’явився Володимир, він стояв і тримав за руку дівчинку років десяти, двері відкрила Олена і була дуже здивована:
-Володимире? Чим можу допомогти?
-Альонушка, я так сильно сумував по тобі і по нашому синові Григорію!
-Взагалі-то нашого сина звуть Роман!
-Ой, пробач, я зовсім заплутався, можна пройти?
-Ну, проходь, але все-таки що тобі потрібно?
-Знайомся, Олено, це моя дочка Маша, їй 9 років! Я вирішив повернутися в сім’ю, але тільки з Машенькою, вона ж все-таки моя дочка!
-Послухай! Дорогий Вово, тобі не здається, що це нахабство? Ти зник на 10 років і жодного разу не згадав навіть про сина, ти жодного разу не допоміг йому, не привітав з днем народження! А зараз ти заявляє і кажеш, що вирішив повернутися? Не перебір ні?
Тут з кімнати вибігла з криками малеча:
-Мамо, мамо, Рома додому їде!
Тут дівчинка осіклася і промовила:
-Вітаю!
І втекла так само швидко, як і прибігла. Володимир був здивований:
-Це що твоя дочка?
-Так, Вово. Це моя дочка Світлана, та й взагалі я вже п’ять років заміжня, чи ти думав, що я буду тебе чекати?
-Ну, я сподівався!
Володимир розвернувся і пішов, але у дворі він дочекався сина, який в свою чергу відмовився розмовляти з батьком і послав його куди подалі. Увечері повернувся чоловік Олени з роботи, і як завжди поцікавився:
-Як справи у моїх золотих?
Роман підійшов, обійняв його за шию і відповів:
-Наш день, пройшов просто чудово, тату!