У далекому 1957 році я вступила до механічного технікуму. Одного разу в місто де я навчалася приїхав земляк, хлопчина з нашого селища, і ми з ним пішли в кіно.
У мене на той час була вже зібрана пристойна сума: працюючи, накопичила на навчання, адже допомагати мені було нікому. Так ось, перед тим як ми зі знайомим вирушили дивитися фільм, я поклала пакет з грошима під подушку, по наївності не подумавши ні про що погане. Джерело
А в кімнаті, коли йшла, залишалися дві дівчини. Коротше кажучи, повернувшись, я не знайшла під подушкою грошей.
Я нікому не скаржилася. Це який же сором — так зганьбитися! Але якимось чином комендант гуртожитку про все дізнався і влаштував збори, де всі бурхливо обговорювали мою втрату.
Мене запитали, скільки грошей зникло, я відповіла. Мати однієї з дівчат, така солідна дама, заявила, що може відшкодувати цю суму. Але я відмовилася.
Читайте також: День народження мій так з чоловіком відзначили. П’ятдесят другий рочок. Побалувалися трошки, що до пoлoгoвoгo потрапила
Від такого скупчення людей дуже злякалася і промовила, що мені нічого не потрібно. Тоді ця дама накинулася на мене з лайкою, вона істерично кричала, бризкала слиною, говорила, що через мене на всіх падає підозра.
Після крадіжки, не маючи в кишені ні копійки, я ледве-ледве провчилася два роки. Майже наздогнала в знаннях своїх однокурсників, але мене вже буквально хитало від голоду.
Гарненько обміркувавши свою історію, я вирішила знову влаштуватися на роботу, потім перевелася на заочне відділення і благополучно його закінчила.
Минули роки. Цим злодійкам, якщо вони живі, сьогодні вже за сімдесят.
