Життя з свекрухою під одним дахом ставало все гірше.
Коли ми зустрічались з Тарасом, то жили окремо, і був чистий спокій.
Але після нашого весілля Ганні Дмитрівній ставало все частіше погано.
Жінка жалілась сину, що їй важко жити самій і треба хоч якоїсь допомоги.
Свекруха працювала по 10 годин, продавала випічку біля базару, то там їй допомоги не треба було, але як тільки вона приходить додому, їй різко стає зле.
Мені було дуже дивно, і я розуміла, що це звичайні маніпуляції, але чоловік цього не бачив.
Я дізналась, що при надії, коли вже була на 3 місяці, щастю не було меж.
Ми зібрали всю нашу родину, щоб сказати радісну новину.
Майже під кінець застілля до нас підійшла Ганна Дмитрівна, і запропонувала переїхати до неї.
Ми живемо на орендованій квартирі вже декілька років, і помалу збираємо на свою.
Оренда обходиться нам досить дорого, я тепер не працюю, тому вся відповідальність лягла на Тараса.
Ми декілька днів обговорювали цю пропозицію, з одного боку це було зручно, а з іншого ми жодного дня не жили разом.
Мені потрібен спокій і комфорт зараз, чи буде свекруха хорошою бабусею?
Чоловік наполягав на переїзді, тому я погодилась.
Зараз розумію, що не варто було. Після того, як на світ з’явився на Олексій життя стало нестерпним.
Я не розуміла що зі мною відбувається, дитина завжди на руках, недоспані ночі.
Ще досі болить живіт, сильна втома.
І мені постійно в чомусь дорікають, я ще маю приготувати обід, прибрати всюди, випрати і розкласти.
Ганна Дмитрівна кожного дня приходила і була чимось не задоволена, і жодне здоров’я її тепер не турбувало.
Все різко покращилось, але тільки в її житті.
Моя мама казала терпіти, не звертати уваги.
Тарас в більшості був на стороні своєї мами. Я почувалась погано.
І вирішила з’їхати, якщо мій чоловік не підтримує мене, то я подам на розвід.
Мої речі стояли біля батьківського будинку цього ж дня.
Олексійко хникав, а мені нарешті було спокійно.
Більше моєї ноги не буде в тій квартирі. У ввечері Тарас приїхав, просив повернутись, але не зміг переконати.
Тоді пообіцяв що сам буде знімати квартиру.
Я погодилась, синові був потрібен тато.
Але на чоловіка я почала дивитись зовсім по іншому. Чи варто жити заради сина?
Автор: Настя
Історія написана спеціально для osoblyva.сom
